Питання визнання і виконання іноземних судових рішень в Україні – роз’яснення Тернопільських юристів

Дія судового рішення, винесеного судом однієї держави, обмежена територією цієї держави. Це викликане перш за все тим, що судове рішення розглядається в якості частини правопорядку тієї держави, в межах юрисдикції, якої воно було винесене. Визнання на території держави рішень судів іншої держави означає надання цим рішенням такої ж юридичної сили, яку мають рішення судів даної держави, що вступили в законну силу.

1. Які умови щодо  визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні?

Рішення  іноземного  суду  (суду іноземної держави;  інших компетентних  органів іноземних  держав,  до   компетенції   яких належить  розгляд  цивільних чи господарських справ;  іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні,  якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною  Радою  України,  або  за принципом взаємності.             У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу  взаємності,  вважається,  що  він  існує, оскільки не доведено інше.

 2. У які строки громадяни іноземних держав можуть пред’явити рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні?

Рішення  іноземного  суду   може   бути   пред’явлено   до примусового  виконання  в  Україні  протягом  трьох  років  з  дня набрання ним законної сили,  за  винятком  рішення  про  стягнення періодичних  платежів,  яке  може  бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням  заборгованості за останні три роки.

3. Яким судом України розглядаються справи про надання дозволу на виконання рішення  іноземного суду?

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного   суду   розглядається   судом   за  місцем  проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має  місця  проживання  (перебування)  або місцезнаходження  на  території  України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме,  питання про  надання дозволу   на   примусове   виконання   рішення   іноземного   суду розглядається судом за місцем знаходженням в Україні майна боржника.

4. Не менш  важливим є питання, а який порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове  виконання рішення іноземного суду та хто його може подати?

Клопотання  про  надання  дозволу  на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його  представником)  або,  відповідно  до міжнародного договору, згода  на  обов’язковість  якого  надана  Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Іноземне клопотання, якщо  це  передбачено  міжнародним договором  України,  може  бути  подано  до іноземного суду,  який розглянув справу і ухвалив  рішення  у  першій  інстанції  і  який надсилає іноземне клопотання на розгляд компетентного суду України через Мін’юст.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове  виконання  рішення  іноземного  суду через  органи  державної  влади  України,  суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

5.  Чи встановлені якісь вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, якщо так, то які саме?

Вимоги до клопотання про  надання  дозволу  на  примусове виконання рішення іноземного суду встановльються переважно міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана  Верховною Радою України.

Згідно з статтею 394  Цивільного процесуального кодексу України,  передбачено, що клопотання  про  надання  дозволу  на  примусове виконання рішення іноземного суду подається  у  письмовій  формі  і  повинно містити:

1) ім’я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її  місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання     (перебування),  його місцезнаходження  чи місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання.

До  клопотання  про надання дозволу на примусове виконання рішення   іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними  договорами, згода на обов’язковість  яких  надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана  Верховною Радою України,  не визначено перелік документів, що мають додаватися  до  клопотання,  або  за  відсутності  такого договору, до клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена   в   установленому   порядку   копія   рішення іноземного  суду,  про   примусове   виконання   якого   подається клопотання;

2) офіційний  документ  про  те,  що  рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

3) документ,  який  засвідчує,  що  сторона,  стосовно   якої постановлено  рішення  іноземного  суду  і  яка  не брала участі в судовому процесі,  була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;

4) документ,  що  визначає,  в  якій  частині чи з якого часу рішення  іноземного  суду  підлягає  виконанню  (якщо   воно   вже виконувалося раніше);

5)  документ,  що  посвідчує  повноваження представника (якщо клопотання  подається  представником);

6) засвідчений   відповідно   до    законодавства    переклад перелічених  документів українською мовою або мовою,  передбаченою міжнародними договорами України.

У разі відсутності міжнародного договору України у відносинах із запитуючою державою або ненабуття  чинності  таким  міжнародним договором, або неповноти документів, передбачених відповідним міжнародним  договором,  іноземне клопотання  повертається   судом або Мін”юстом до іноземного  компетентного  органу,  від  якого  воно  надійшло,  з поясненням причин повернення.

6. Як саме в Україні здійснюється розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду?

Розгляд іноземного клопотання здійснюється згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, а стосовно рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу – із Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. У разі, якщо міжнародний договір містить інші норми, застосовуються положення міжнародного договору.

Згідно з статтею 395  Цивільного процесуального кодексу України,  про  надходження  клопотання  про   надання   дозволу   на примусове  виконання  рішення  іноземного  суду  суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє боржника  і  пропонує  йому  у  місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від  подання  заперечень,  а  так  само  коли  у місячний  строк  з  часу  повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає  час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються  письмово  не  пізніше  ніж  за десять днів до його розгляду.

За  заявою  будь-якої  із  сторін і за наявності поважних причин   суд  може  перенести  час  розгляду  клопотання,  про  що повідомляє сторони.

Розгляд   клопотання  про  надання  дозволу  на  примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін  або  їх  представників,  стосовно  яких  суду  відомо  про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для  розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Розглянувши   подані  документи  та  вислухавши  пояснення сторін,  суд постановляє ухвалу про надання дозволу  на  примусове виконання  рішення  іноземного  суду або про відмову у задоволенні клопотання  з  цього  питання.

Ухвала за результатами розгляду іноземного клопотання складається українською мовою. Однак у випадках, передбачених міжнародним договором України, суд України складає ухвалу мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до неї завірений відповідно до законодавства України переклад на таку мову.

Суд України протягом трьох днів від дати проголошення ухвали за результатами розгляду іноземного клопотання надсилає стягувачу (заявнику) і боржнику її копію з роз’ясненням порядку оскарження або звернення до виконання. У разі, якщо відповідна особа проживає за кордоном, копія ухвали надсилається до Головного управління юстиції для передачі через Мін’юст.

Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.

Якщо  в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в  національній  валюті  за  курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Суд України на підставі рішення іноземного суду й ухвали про його визнання та надання дозволу на його примусове виконання одразу після набрання нею законної сили видає виконавчий лист і надсилає його із супровідним листом та копіями зазначеної ухвали і клопотання стягувача на виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Про направлення виконавчого листа суд України повідомляє Головне управління юстиції із зазначенням дати направлення виконавчого листа на виконання та назви органу державної виконавчої служби. Головне управління юстиції отриману інформацію із зазначенням адреси та номера телефону органу державної виконавчої служби направляє Міністерству юстиції України.

7. Чи може суд України відмовити у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду?

Клопотання про  надання  дозволу  на  примусове  виконання рішення   іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,  такі випадки  не  передбачено,  у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо   сторона,   стосовно   якої   постановлено   рішення іноземного   суду,  була  позбавлена  можливості  взяти  участь  у судовому  процесі  через  те,  що  їй  не  було   належним   чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо  рішення  ухвалене  у  справі,  розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого  відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами,  з того ж предмета і на тих же  підставах,  що  набрало законної  сили,  або  якщо  у  провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами,  з того ж предмета і  на  тих  же підставах  до  часу  відкриття  провадження  у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на  обов’язковість  яких  надана  Верховною Радою України,  та цим Законом строк пред’явлення рішення іноземного суду до  примусового виконання в Україні;

6) якщо   предмет  спору  за  законами  України  не  підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Завідувач сектору представництва інтересів держави та органів юстиції
в судах Головного управління юстиції у Тернопільській області І.П. Шпит