Це вже доходить до маразму – весь Тернопіль заставлений камерами

Людина сама придумує собі щастя і сама в ньому розчаровується. Потім розбиває свої радості до стіни як робить це із посудою, знов зневірюється і знов знаходить собі нові образи для наслідування. Людина перебуває у постійному пошуку себе, шукає щось на вулицях, шукає щось в собі якщо в реальному житті бажаного нема. Так і я ходжу по Тернополі і шукаю його таким якого уже нема. Не так давно минув час, коли окрім людей і тих, що виглядають із вікон, більше ніхто спокій в мирний час не порушував. Але людина придумала собі камери. Інколи у мене складається враження, що відео камерами заставлене все місто… Це уже доходить до маразму, особливо в дворах, там де граються діти, сміють і плачують люди. І за тим всім вперто слідкує камера. Був у мене якось трафунок, що я ніби то знімаючи вулицю дивився у сторону банку, а з того банку вийшов чоловік і почав розказувати, що я не маю права того робити. Чи мав я інтерес до їхніх приватних справ? А воно мені треба? Як би там не було, але інколи складається враження, що на всіх вулицях всі все бачать.. Ми ж уже це проходили.. Навіщо? Якщо на твоєму будинку стоїть п’ять замків і паркан 2 метри заввишки, а на стовпі камера..то хіба так ти хочеш спокою і недоторканості свого майна? Може ти дурний? Може я дурний..
Люди десь погубили спокій, вони вже бояться самі себе. Навіть деякі дрібні магазини завішані камерами. А може вони хочуть щоб у них щось крали?
Я чогось не розумію…

Тарас Шендеров