Робота під назвою «Агенція»

Як знайти роботу в Тернополі? Це питання на сьогодні актуальне. Люди, що закінчили вищі навчальні заклади, вважають, що диплом та здобуті знання допоможуть реалізувати їхню мрію і чогось досягти.

Пошук роботи починається з того, що людина дає в друковане видання своє оголошення і купує газету, в якій розміщені вакансії. На перший погляд здається, що оголошень є дуже багато, але після дзвінків дізнаємося протилежне. Людина телефонує за вказаним номером, а піднімає слухавку дівчина і нервовим незадоволеним голосом диктує адресу, куди можна піти на співбесіду.

Така поведінка пояснюється тим, що всі оголошення, які друкуються в газетах, — «під владою» агенцій, котрі проводять відбір людей, після чого пропонують резюме роботодавцю. Спілкуючись із багатьма тернополянами і перевіривши все на собі, зрозуміла, що безкоштовних агенцій є лише дві, які за досить великий період часу знаходять роботу, а інколи й не знаходять. Решта агенцій є платними. Заповнити анкету коштує 10 гривень, а запропонована робота коштує сотню.

Постає запитання: звідки безробітний має взяти гроші? Чому не можна прийняти людину на роботу і з першої ж зарплати відняти ці 100 гривень за послуги агенцій? Аргумент фірм із пошуку роботи — між двома сторонами укладається договір на півроку, й за цей період не буде припинятися пошук роботи, поки не підійде людині вакансія. Часто фірма чи підприємство не знають про те, що їм потрібен працівник або ж вакансія вже давно зайнята чи адреси із запропонованих не існує взагалі.

Другий метод пошуку роботи — кожен, хто має доступ до інтернету, надсилає своє резюме на відповідний сайт. Пропонують роботу лише ті структури, мета в яких одна — залучити якомога більше людей, з яких можна отримувати доходи. Безробітному малюють рожеві перспективи майбутнього. Вірячи в це, людина біжить в агенцію, немов закоханий на побачення. Пройшовши на «відмінно» співбесіду, їй пропонують «стажування»: вручають сумку з косметикою або книгами.

Дивлячись на це, хочу зазначити: в нашій країні не зросла б кількість самогубців, убивць, грабіжників і бездомних, якби вони мали можливість себе реалізувати. Накопичені в їхніх душах розчарування дають їм зрозуміти, що вони не потрібні цій державі, а тим паче — самому собі.