Просто вони звикли ненавидіти Майдан ще з 2004 року, – трохи правди про донецьких журналістів
Так сталось що я вже довгий час не спілкуюсь з багатьма донецькими журналістами. КОлись давно ми були добрими друзями, а потім просто перестали спілкуватись. З різних причин.
Цієї зими частина з них відверто підтримувала Майдан. Я був дуже радий цьому. Іноді було приємно ледь не до сліз. Просто радів що такі люди є, що хтось з них змінив свою думку за місяці Майдану і роки “успішного” президенства зека. Це було дуже важливо для мене.
Але залишаються зовсім інші настрої в донецьких журналістів. Я не корю їх за це. Це їх власний вибір. Я не та людина, що готова лаятись через це. У такому випадку я багато що тримаю в собі в надії що з часом роздуми і совість таких людей підкаже їм де правда.
Взимку я часто бачив у багатьох моїх колишних друзів статті і статуси в соцмережах про олігархів, які спосорували майдан, про політиків які штовхають народ на громадянську війну. Після втечі януковича десятки моїх знайомих журналістів в Донецьку звинувачували нову владу у порушені законів, бажанні не чути Донбас і т.д. Потім майже всі вони втекли з Донецька, але знову звинувачували переважно Київ, Майдан, Обаму і т.д. Було сказано і написано неймовірно багато всього про зручноване мирне життя в Донецьку через тупість нової влади і через те що людей просто не розуміли, спровокували на все це. У найкращому випадку можно було почути що винні обидві сторони.
Я не стану зараз цитувати прямо те що тоді і зараз доводиться чути від не останніх донецькх журналістів. Після сюжетів про “беркут с деревянніми щитами” я можно сказати вже все бачив.
Ні це не люди, які підтримували ДНР чи Новоросію. Просто вони звикли ненавидіти Майдан ще з 2004 року. Частина з них завдяки таким поглядам отримала високооплачувану роботу в ПРівських ЗМІ і щиро вірила що робить правильно. І навіть сотні вбитих мешканців Донецька, скоріш за все, пострілами проросійських сил ніяк не змінять їх відношення до Майдану і влади, яку він уособлює.
Нажаль таких журналістів абслютна більшість в Донецьку, за моїми спостереженнями. Так вже нас виховували.(
Саме тому я справді радію, що зараз є хоч і одиниці, але відомі журналісти з зовсім іншими мисленням. Що буде на кого орієнтуватись новому поколінню. Що Могілянка в Донецьку колись відкриє кафедру журналістики, де будуть виховуватись справжні профі.)
Є надія що в найближчому майбутньому з*являться умови для робити справді незалежних журналістів. Бо до того для них лишалась Радіо Свободи, кілька місцевих сайтів з кілька тисячною аудіторію на 4 млн регіон і проекти громадських організацій.
Потужних каналів чи масових газет не існує навіть зараз.
Дуже надіюсь що скоро ця ситуація зміниться.
А того, котрий одержав перемогу в 2004 ви не згадуете? того, хто продав Укра1ну, як д1йну корову Америц1 при посередництв1 свое1 Катерини? ! що ваш1 Майдани народу принесли? смерт1, ненавист1 людям? Ви, т1льки ви, продажн1 журнал1сти бреше людям на замовлення сво1х хазя1в 1 люди вам в1рять, бо не знають правди. Нав1що ви все те брешете? Якщо у вас такий письменницький хист – то пиш1ть як1сь твори на р1зн1 теми, хай соб1 люди 1х сприймають як художню л1тературу, а не ви давайте свою брехню за правду. 1 не с1йте ворожнечу м1ж людьми. не так1 вже вони поган1 ц1 люди – 1 рос1яни 1 укра1нц1.