Назар Демчук – нове обличчя на обрії тернопільського політикуму

Цей матеріал готувався не, як політична реклама кандидата в депутати Збаразької районної ради від “Свободи” Назара Демчука. До передвиборчих перегонів ще було далеко, а передбачити події 31 серпня біля Верховної Ради, після котрих знялась лавина критики і контрастність сприйняття суспільством “Свободи”, взагалі, було неможливо. Як і лавину чорного піару з боку політичних конкурентів, демарш із партії її активних членів і ще багато не зовсім респектабельних нюансів політичного життя.
Просто поява нового обличчя на обрії тернопільського політикуму не могла не привернути увагу преси. Назара Демчука саме обрали головою Збаразького осередку “Свободи”.
Тепле літо достигало хлібами в полях навколо Збаража. І в нас була тепла і мирна розмова в не зовсім мирний для країни час. Про минуле, яке пам`ятають стіни замку, сьогодення, котре світиться теплом і любов`ю в очах дружини Лілі і про майбутнє, котре – ось воно : стрибає поруч, проситься до тата на руки і називається Олесею та Устимчиком. І ще про адмінреформу, створення територіальних громад, вирішення економічних, соціальних, культурних та інших проблем, від чого, власне, і залежатиме, яким буде майбутнє.
Але час і, тепер уже, й історія внесли свої правки. Назар Демчук балотується в депутати Збаразької районної ради. І, якби я жила в тому виборчому окрузі, я б, таки, за нього проголосувала.
То хто ж він – Назар Демчук , лідер збаразької “Свободи”? Патріот рідного краю, чи “варяг” з політичною перспективою?
– Ні, не варяг. Я народився і виріс тут, під Збаражем у с. Базаринці. Закінчив місцеву школу,котру, до-речі, можна вважати історичним місцем : в ній свого часу бував Іван Франко. Потім вступив до Тернопільської Академії народного господарства на юридичний факультет, а наступного року, паралельно, вступив до Інституту економіки і підприємництва на спеціальність “Менеджмент”. Працював на Збаразькому цукровому заводі економістом. Завжди хотілося бути самостійним, пізнати і зрозуміти світ, тому маю досвід життя за кордоном. Кілька років прожив у Великобританії, працював там кухарем і барменом.Повернувшись з Британії, перше, що зробив – почав будувати будинок. Хотілося все зробити власними руками. Вже, чого не міг робити сам, допомагали друзі. Доводилось звертатись і до майстрів, ретельно підбирати матеріали. Продумували кожну деталь, адже це мав би бути одночасно і класичний і сучасний дім, комфортний і теплий, з низьким енергоспоживанням і, головне, щоб був невеликий.
Але, попри всі клопоти і роботу в Збаразькому Держкомземі, завжди хотілося подорожувати, своїми очима бачити Україну і світ. От в часі однієї такої подорожі, на сплаві по річці Дністер, і познайомився з дружиною Лілею. Багато подорожували разом з нею, так розвивались наші стосунки. І так склалась наша родина. Маємо двох чудових діток, нашу найбільшу радість : Олесю і Устимчика.
Ще донедавна працював у видавництві “Мандрівець”.
Зараз працюю менеджером в комунальному підприємстві “Збаражпроект”.
– А як з`явилась в житті ВО “Свобода”?
– Це був свідомий вибір. “Свобода” була мені, як націоналісту, близькою завжди. Тому, коли вирішив піти в політику – вибір був однозначним.
– Чи є попит на ідеї, програму партії на Збаражчині? Адже “Свобода” є ,по-суті, партією правого спрямування. І , скажімо так, перші особи партії припускаються періодично доволі радикальних висловлювань. Чи відчувається підтримка “Свободи” з боку людей?
– Звичайно, що відчувається. І, я б сказав, що вона, ця підтримка є значною. Зокрема, в нашому виборчому окрузі двічі перемагав на виборах Михайло Головко. Ми маємо депутатів у місцевих радах. Часто їздимо на зустрічі з людьми і завжди нас досить тепло приймають.
Це, почасти, зумовлено тим, що ідеї націоналізму, котрі зараз стають модними в широкому спектрі суспільства, “Свободою” озвучувались вже давно. Люди бачать нашу послідовність, люди цінують відкритий діалог і, зрештою, люди прагнуть змін саме на національному грунті.
– Зараз ми всі переживаємо те, що психологи називають постмайданним синдромом, коли частина суспільства розчарувалась в лідерах Майдану, звідусіль лунає критика і закиди в популізмі. І от, скажу чесно, в мене трохи дисонанс виник. Бо сьогодні я чую, що на Збаражчині “Свобода” працює. Тобто питання : “Свобода” реально щось робить в районі?
– Звичайно. Ми намагаємося , окрім, скажемо так : побутових проблем, як то : дитячі майданчики, освітлення вулиць, ремонт усього, що його потребує, займатися і іншими справами в тих рамках, котрі передбачені повноваженнями депутата. Наприклад, проводимо роз`яснювальну роботу, надаємо правові консультації,намагаємося допомагати людям вирішувати їхні проблеми на місцях.
– А ось зараз, напередодні виборів, що може Збаразька районна “Свобода” і особисто Назар Демчук, як кандидат до райради, запропонувати, чи пообіцяти своїм виборцям? Можливо, щось таке нове і креативне, чого немає в конкурентів?
– Розумієте, ми, як націоналісти і патріоти, не маємо мрального права вибудовувати в людей ілюзії, маніпулювати фактами і свідомістю. Ми не обіцяємо золоті гори, бо це буде нечесно по відношенню до людей і негідно, взагалі.
Ми не обіцяємо зменшення податків, чи комунальних тарифів, не говоримо про зони вільної торгівлі, чи контрактну армію. Адже це не входить у повноваження місцевих органів влади, це компетенція Верховної Ради і Президента. На місцях провести такі реформи неможливо.
Але ми чесно обіцяємо, що працюватимемо для громади в межах своїх повноважень і в рамках закону.
А з приводу конкурентів : Збараж – не мегаполіс. Тут немає такої полярності політичних, чи якихось інших поглядів, як у великому місті. Практично, тут всі свої. І люди швидко розрізняють хто є хто і роблять висновки.
Також, після подій 31 серпня, до нас прийшло багато нових людей, зокрема молоді. Ми відчуваємо, що в нас є перспектива і майбутнє.
– Ви їздите на зустрічі з виборцями. Як вони сприймають зараз ” Свободу” і вас особисто?
– Знаєте, є початковий негатив. Адже у Збаражі  “Свобода” не має своїх телевізійних ЗМІ , потужного адмінресурсу, а отже не має можливості глобально впливати на виборців. Чим користуються політичні конкуренти.
І, звичайно, що на перших порах є певний негатив у діалогах. Адже люди зіткнулись із масовою підміною понять і маніпуляціями. Люди заробляють мало, а платять дорогі компослуги, люди купують хліб за ціною золота, а по телевізору йде картинка наростаючого благополуччя. Це викликає в людей агресію, адже вони розуміють, що влада насправді не проводить, а симулює реформи, адже в реальному житті нічого не міняється.
Але, нам вдається порозумітись з ними. я, взагалі, не сприймаю людей, як просто виборців, чи як прийнято казати : електорат. Я сприймаю їх, як, власне, людей. Людей, котрі, як і я, живуть і працюють в цій країні і хочуть змінити її на краще. І це можливо. Якщо об`єднати зусилля влади і громади, направити їх в конструктивне русло – в нас все вийде.
– А як, в контексті адмінреформи, ви збираєтесь працювати і якою бачите рідну Збаражчину?
– Знову ж таки, спираючись на людей. Людям треба пояснювати, що таке територіальні громади, як вони мають функціонувати, як повинні розподілятись кошти громад. Зараз нам важливо, щоб невеликі села не опинились у невигідному становищі, важливо вибудувати нові стратегії, зв`язки. Тобто потрібно працювати з людьми.
Було б набагато конструктивніше, якби ця реформа йшла знизу, від самих громад, а не була спущена згори по владній вертикалі. Бо з високих київських пагорбів не завжди краще видно, як воно внизу, на периферії.
Перед нами постає багато завдань, котрі доведеться вирішувати. Зокрема, як зберегти по невеликих селах школи, садочки, фельдшерські пункти. Адже людям це життєво необхідно.
Важко буде адаптовувати концепцію адмінреформи під реалії життя громади. Але, потрібно працювати, бо життя завжди і у все вносить свої корективи. Але воно триває і повинна бути відповідальність, як за сьогодення, так і за майбутнє, котре ми створюємо нашим дітям.
Такий ось вийшов портрет Назара Демчука, лідера Збаразької “Свободи”.Молодого, освіченого, самостійного. Патріота і просто хорошої людини. Здатного приймати виклики і любити. Рідну землю, рідне місто, дружину і дітей. Здатного боротись і знаходити правильні рішення. Розумного і розуміючого.
Сиділа з ними за чаєм, в їхньому затишному будиночку, де, майже все, зроблено власними руками, тішилась такою гарною, дружньою родиною. Слухала розповіді про те, як будувався дім, як зі старих ясенів , що росли коло саду, робилися меблі, що планується ще зробити, щоб дім був затишним і комфортним.
Ліля розповідала, як ростуть дітки. Тихо, але відверто і гарно. По-жіночому, тепло і щиро.
Назар розказував про те, як він бачить майбутнє рідного краю, про плани і перспективи їх реалізації.Про те, яким бачить в майбутньому Збараж : сучасним містом, з розвиненою інфраструктурою, рівними можливостями для всіх городян, чесною владою і впевненим поглядом у майбутнє.

Спілкувалась Дзвінка Торохтушко