Вишивальниця з Теребовлі опанувала більше сотні традиційних українських швів

Для Наталії Грицишин із Теребовлі вишивка — це робота й відпочинок. Майстриня опанувала понад сто швів і технік. Особливо до вподоби автентично українські, ті, котрі вимагають уваги й ювелірної точності у виконанні. Про те, чим приваблює вишивка, що надзвичайного у рукоділлі, я поспілкувалась із пані Наталією.

— Наталіє, розкажіть, скільки часу займаєтеся рукоділлям?

— Творити руками люблю ще з дитинства. У початкових класах з радістю відвідувала гурток для творчих дітей. Так і до сьогодні люблю пізнавати різні новинки творчості. А ось серйозно займаюсь рукоділлям років з сімнадцяти.

— Чим особлива для вас вишивка?

— Відколи себе пам’ятаю, вишиває моя мама, тому напевно це передалось з молоком. Вишивка займає основне місце у моєму житті — то мій відпочинок і моя робота. Також займаюсь бісероплетінням і лялькарством, бо ці два види мистецтва можна тісно поєднувати з вишивкою. Плету повітряні намиста гачком, опанувала базові навики декупажу та валяння.

— Скількома техніками та видами швів володієте? Які з них найулюбленіші, які вимагають найбільшкропіткої праці?

— Зараз основне моє захоплення — українські традиційні шви. Почалось воно два роки тому зі знайомства у Фейсбуці з майстринею своєї справи, вчителькою, порадницею та коліжанкою – Вікторією Кривоніс. Думаю, я опанувала більше сотні швів і технік. Я вперта і прискіплива до себе (усміхається — А. З.), тому багато хочу знати й вишивати, і то так, щоб, або добре, або ніяк. Полюбляю простоту й мінімалізм, тому найулюбленіші — це різні мережки й техніка вирізування.
— Розкажіть про той шов, який відтворили для проекту “Відродження борщівської сорочки”. Як працювалось над ним, у чому його особливість.

— Не люблю, коли у роботі багато темних тонів, тому не вагаючись вибрала для відтворення різнобарвний зразок із квітами. Вишила його на одному подиху. На моєму зразку поєднано дві основні техніки вишиття, поширених переважно на Західній Україні, які часто використовували на жіночих і чоловічих сорочках як основні так і допоміжні. Це пряма двостороння лічильна гладь та колодки один і два.

У святкових, густо зашитих жіночих сорочках, гладь використовували як окрему смугу орнаменту в оздобленні станка та низу рукавів. Та були й буденні жіночі борщівські сорочки, в яких переважає вишивка гладдю — її використовували для оздоблення з’єднувальних швів між верхньою і нижньою частиною складного рукава, також між верхньою частиною рукава й станком. Чоловічі сорочки вишивали гладдю значно частіше, ніж жіночі, нею оздоблювали пазушний розріз, низ рукава, поділ, комір і манжети. Вишивали нитками невибілених конопель, вовняними та кольоровим DMC.

Колодки один і колодки два ще називають “півхрестиком”, з чільної сторони ці дві техніки розрізнити майже неможливо. Використовували їх найчастіше на жіночих сорочках для заповнення тла на плечових уставках, на верхній частині складного рукава.

— Ви оздоблюєте вишивкою і одяг, і сумочки, і навіть вовняні кульки. З якими предметами працювати найцікавіше?

— У своїх виробах стараюсь використовувати всі техніки і шви,  які опанувала. Частіше вишиваю одяг, але це довготривалий процес. Тому, щоб побачити результат вже і зараз, вишиваю різні дрібнички, які можуть стати чудовим подарунком, наприклад, сережки, закладинки для книжок, обкладинки на записники, маячки для флешок і різні декоративні предмети для інструментів рукоділля, створила колекцію вишитих ялинкових іграшок. Особливо цікавою була робота над оздобленням одягу для ляльок-мотанок. Мій особливий здобуток у лялькарстві — участь у проекті “Народна лялька з використанням особливостей регіонального костюма”. Для нього я створила ляльку “Катерина” за мотивом автентичного волинського вбрання. Для оздоби використала такі техніки як заволікання, хрестик, мережка-одинарний витягнутий верхоплут, підгин прутиком, змережування черв’ячком. Останній в часі експеримент — оздоблення валяних кульок з овечої шерсті для намиста. Робота вийшла тепла, приємна на дотик, і скажу по правді, ювелірна (усміхається — А. З.).

— Також серед вашого доробку вишиті картини. Чим вони вам подобаються, як вибираєте малюнки?
— Вся моя вишивальна дорога почалась з картинки, де була зображена білочка. Її, щоправда, за мене довишивала бабуся, бо там було дуже багато кольорів, як для початку (сміється – А. З.). Потім було ще кілька дитячих картинок, які вишила для двоюрідних братиків. Далі бралась за серйозніші сюжети картин та ікони. Малюнки вибираю реалістичні, якщо для себе то під настрій, а коли для подарунку чи на замовлення, то підбираю для людини особисто, враховуючи її особливості та захоплення. Останнім часом картин майже на вишиваю, бо для них потрібно виділити тривалий час, а так, аби почати і відкласти у шухляду, працювати не хочеться.

Запитувала Анна Золотнюк.

Фото надані Наталією Грицишин.