Без даху. Тернопільські “Нотр-Дами” знищує “тиха пожежа”
Журналіст російськомовного видання Деловая столица Дмитро Полюхович зробив добірку українських “Нотр-Дамів”, які зникають від занедбаності. Серед них – чимало тернопільських споруд.
“Якщо у замків є хоч якась перспектива, у всякому разі, хоча б надія на таку, то у цілої категорії пам’яток практично немає майбутнього – це молодші брати знаменитого Нотр-Дама, католицькі храми Західної України, – пише журналіст (переклад з російської – “Погляд”). – Під час подорожі по галицькій глибинці в очі впадає велика кількість покинутих костелів.
Дмитро Полюхович підкреслює, вибір об’єктів суб’єктивний, адже щоб розповісти про всі вмираючі храми, знадобиться багатотомник.
Першими в публікації автор згадує розбиті вітражі в селі Сороцьке Теребовлянського району на Тернопільщині: “Село знамените величним неоготичним храмом, присвяченим Матері Божої Неустанної Помочі. Мабуть, це найкрасивіший і найвеличніший з покинутих костелів Тернопільщини і вже точно – найфотогенічний. З нього ми почали ще й тому, що доля його дуже схожа на долю Нотр-Дам де Парі”.
Храм звели в 1902-1907 роках за проектом архітектора Михайла Ковальчука за кошти Віктора Баворовського (1860-1933) і його дружини Марії Северини Дунін-Борковської (1862-1919). Східну стіну костелу і сьогодні прикрашають об’єднані спільною графською короною фамільні герби донаторів – “Пруст” (Баворовських) і “Лебідь” (Дунін-Борковських).
У післявоєнні роки храм перетворили на зерносховище, після – в склад мінеральних добрив. Щоб вантажівки могли заїжджати всередину, зруйнували частину східної стіни і поставили ворота. У вісімдесяті – випадково чи ні – загорівся дах. Пожежа крім покрівлі знищила приголомшливі вітражі французьких майстрів – збереглися тільки жалюгідні фрагменти.
У Нотр-Дамі готичні склепіння показали небувалу міцність конструкції – вони витримали і вогонь, і навіть обвалення шпиля. Склепіння костелу в Сороцькому теж витримали і вогонь, і впала покрівля. Крім того, вже кілька десятиліть вони витримують опади, в тому числі, тонни снігу. Сьогодні храм поступово руйнується, і навіть найменшої надії на те, що ситуація кардинально зміниться, немає. Єдине, що поки вдалося зробити, – очистити приміщення від сміття і мотлоху. Римо-католиків в селі не залишилося, а у віруючих УГКЦ є своя, не менш цікава Покровська церква.
Дуст, щелепа і єзуїти
Посеред села Личківці (Гусятинський р-н Тернопільської обл.) на високому скелястому пагорбі височить храм на честь Непорочного зачаття Діви Марії (1708-й). Раніше на цьому місці стояв замок. Власне, з замкового каменю храм і побудований. Про всяк випадок (чим чорт не жартує – раптом знову татари набіжать) костел поставили оборонного типу: товсті стіни, маленькі, високо розташовані вікна-бійниці.
В 1728-му костел реконструювали, про що сповіщає напис над входом. Є підозра, що тодішній власник Лічківець – львівський підчаший Ян Глебоцький – був масоном. Можливо, тому фасад костелу прикрашають знамените всевидюче око, замаскований циркуль з косинцем і незавершена піраміда на додачу (все, як на однодолларовой купюрі). Втім, все це може бути просто грою уяви. Сумнівів не викликає лише велика емблема ордена єзуїтів над дверима.
В радянські часи в храмі влаштували склад отрутохімікатів – сморід просочив стіни, “дуст” добре відчувається і сьогодні. У 1990-і впав дах костелу, а за нею і склепіння. Сьогодні храм перебуває в аварійному стані. Біля стін костелу стоїть незвичайний, увінчаний римським шоломом обеліск. Грані пам’ятника також прикрашені давньоримськими обладунками, списами, мечами та іншими військовими атрибутами. Це надгробок на могилі капітана Війська Польського Михайла Заборовського, який загинув на 28-му році життя під Можайськом під час походу Наполеона на Москву (1812 г.).
Свого часу неписьменні селяни прийняли римський шолом за людську голову з відірваною щелепою. Так з’явилася вельми цікава легенда. Мовляв, в нерівному бою з татарами вцілів тільки один сміливець. Ординці запропонували герою життя в обмін на те, що він впаде перед ними на коліна. Але хлопець тільки плюнув ворогам в обличчя, за що ті видерли йому щелепу. З цією жорстокою історією нібито пов’язана і назва Личківців: герой до останнього сміявся в лиця своїх катів.
Забутий храм зниклого міста
Не шукайте Червоногород списку міст і сіл України – це марна справа. На сучасних картах знайти його теж складно – від колись багатолюдного міста сьогодні збереглися лише вежі колишнього палацу, занедбаний старовинний костел та офіційна назва “урочище Червоне” (Заліщицький р-н Тернопільської обл.).
Руїни костелу Вознесіння Богородиці вражають. Побудували його в стилі пізнього ренесансу з елементами готики ще в 1615-му за рахунок сім’ї Лисецьких. Пам’ятник постраждав не стільки від занедбаності, скільки від рук сучасних вандалів. Як тих, хто зруйнували його підвали і крипти в пошуках скарбів, так і різних “Вась”, які осквернили стіни численними автографами “Тут були …” Крім руїн Червоногород знаменитий також найбільшим в Україні рівнинним водоспадом.
Язловець, руїни і могила композитора
Село, а раніше місто Язловець (Бучацький р-н Тернопільської обл.) може похвалитися безліччю унікальних історичних пам’яток. Серед них – руїни грандіозного костелу Вознесіння Пресвятої Діви Марії, побудований в ренесанс-готичному стилі в кінці XVI ст.
Вражає чотириярусна вежа-дзвіниця, яка нічим не відрізняється від кріпосної. Останнє не дивно – храм був оборонного типу. “Родзинка” храму – дивовижної краси різьблені портали навколо дверей. Також цікавий надгробок знаменитого польського музиканта і композитора Миколи Гомулки (1535-1609), вмурований в стіну костелу. Зараз храм знаходиться в аварійному стані, його дах давно обвалилася.
Забутий Пінзель
Один з найзагадковіших європейських художників XVIII в., скульптор Йоганн Георг Пінзель працював в парі з архітектором Бернардом Меретином. Найзнаменитіші роботи Пінзеля виконані на Львівщині та в Бучачі (Тернопільська обл.).
В 1751-1758 рр. на кошти львів’янина Микульського, в селі Годовиця (Пустомитівський район Львівської області) цей зоряний дует звів Костел Всіх Святих. Пінзель, зокрема, створив для храму прикрашений скульптурами вівтар. Частина фігур вціліла – сьогодні вони представлені в Львівському музеї Пінзеля. Після Другої світової війни радянська влада перетворила шедевр архітектури в склад, а в 1961-му костел взагалі закинули. Через півтора десятиліття, в 1974-м, тут спалахнула пожежа. Причини його невідомі. Може, від випадково кинутого недопалка загорілося сміття, може причиною стали ігри дітей з вогнем, а може всьому виною цілеспрямований підпал. Незабаром після цього впав прикрашений розписами XVIII століття звід.
Костел Всіх Святих серед вмираючих храмів України – один з найкрасивіших. На жаль, незважаючи на всі зусилля ентузіастів, ні влади всіх рівнів, ні бізнесмени гроші на порятунок шедевра виділяти не поспішають. Після пожежі в Нотр-Дам де Парі міністр культури України Євген Нищук написав на своїй сторінці в Facebook, що Україна “готова максимально швидко направити своїх найкращих фахівців і реставраторів для робіт по відновленню Собору”. Порив, звісно, зрозумілий. І справа потрібна і святе. Але, може, реставраторів варто направити в ту ж Годовицю? Адже французи цілком справляться і без України, а ось вітчизняним пам’яткам крім нас ніхто не допоможе.
Фото автора та проекту “Українські Архітектурні пам’ятки. Спадщина”
Коментарі вимкнені.