Кандидат від Тернополя Іван Сороколіт: “Не перестану бути досяжним для людей, які мене виберуть”

21 липня відбудуться вибори до Верховної Ради України. Десять політичних партій визначилися, хто представлятиме Тернопіль у Парламенті. Поки відомо про одного самовисуванця, хоча до 20 червня ця цифра може змінитися. 

“Погляд” підготував своїм читачам бліц-інтерв’ю з кандидатами у депутати по даному округу, щоб допомогти зробити правильний вибір.

Іван Сороколіт – переможець першого у Тернополі праймерізу, успішний політик і підприємець, а також – фахівець у сфері житлово-комунального господарства.

– Чому вирішили йти у ВР? 

Ми упродовж останніх двох років збудували в Тернополі, як на мене, потужну, достойну, порядну команду однодумців, об’єднану цінностями, правилам й принципами. Досить добре розуміючись в тонкощах побудови політичних об’єднань, я впевнено можу засвідчити, що кращої партії в контексті зрозумілих, справедливих та прозорих правил ніж «Сила Людей» немає. Радо можу з цього питання полемізувати з представниками інших партій.

Коли ж президент оголосив про дострокові вибори, виникла, я б сказав, приємна проблема. У нас визріли не один чи два достойні кандидати на виборчі посади, а цілий ряд. Тому вирішили поміж себе, а нас – кілька десятків, шляхом таємного голосування, спершу обрати, на нашу думку, найавторитетніших. Ми провели внутрішнє рейтингування шляхом таємного голосування всіх партійців.  Я – один з тих, хто потрапив в сімку лідерів. Та на цьому ми не зупинилися і вирішили запитати у суспільства через відкритий зовнішній праймеріз, хто ж, на їхню думку, кращий з кращих. Відтак за кожного із семи кандидатів продовж двох діб могли голосувати в соціальній мережі «Фейсбук» усі бажаючі. У підсумку я переміг, набравши найбільше голосів. Перемога в праймерізі і стала основною причиною балотування до Верховної Ради. До цього я не припускав, що готуватиму документи до Центральної виборчої комісії як кандидат у народні депутати. Тому, відчуваючи відповідальність, я дякую за довіру команді та підтримку тернополян.

– З якою програмою йдете?

Перш ніж писати програму, я запитав тернополян  на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук про те, що, на їхню думку, має зробити народний депутат для міста та країни. Також до формування програми долучилися члени команди «Сила Людей» Тернополя, які живуть в цьому місті і теж бачать його вади та недоліки.

Я не прихильник «розмитих» обіцянок так двозначних трактувань. Тому в програмі намагався називати речі своїми іменами. Не обіцяти те, що не в змозі виконати. Думаю, повний текст програми оприлюдню уже після реєстрації мене як кандидата в нардепи. Зараз можу сказати точно, що не перестану бути досяжним для людей, які мене виберуть. Семирічна робота депутатом міської ради цьому доказ.

Мої виборці з легкістю й дотепер телефонують, просять про допомогу, радяться. Тому у парламенті обіцяю бути досяжним і завжди чути людей. Лобіювати ініціативи місцевої влади, бізнесу і громадскості які нестимуть користь людям і бути принциповим опонентом корупції та дерибану.

Добиватимусь припинення шкідливої для тернополян ініціативи місцевої влади з будівництва торфових котелень у житлових масивах міста. У рамках повноважень народного депутата допомагатиму зупинити незаконні та збиткові для міста забудови.

Хто оплачує заставу?

– Я, будучи підприємцем близько 20 років, можу сам забезпечити кошти на заставу і звичайно, що нестиму особисті видатки під час кампанії також. Та вони будуть мінімальними. Адже чим більша сума видатків іде на вибори, тим більше це нагадує фінансову інвестицію, а не бажання працювати для людей.

Такий підхід мене не влаштовує. Тому важливіше, аби до моєї кампанії, в тому числі і фінансово долучилися як члени команди «Сила Людей» Тернополя, так і тернополяни, які голосували за мене у праймерізі або вирішать підтримати вже після нього. Ми маємо амбіцію бути першопрохідцями у впровадженні західних традицій фінансування виборів. Принагідно дякую тим людям, які уже долучилися та продовжують підтримувати мене.

– Як відносяться рідні до Вашого рішення?

Рідні знають, що я не вмію бути в чомусь наполовину… Якщо починаю щось, то роблю це максимально віддано, наполегливо та вперто. Близькі, хоч і хвилюються, але звикли до цього і всіляко підтримують. Дружина, яка щодня бачить мене у найрізноманітнішому стані, розуміє та допомагає найбільше. Вона – моя невидима опора та підтримка. А я стараюсь бути опорою їй. Сімейна злагода та щастя – в пріоритеті. Не дивлячись на щільний графік, за останні дні ми встигли сходити в театр, у кіно та провідати батьків.