Залізна воля та рятувальні місії: історія медикині 105-ї бригади Олександри

Олександра, 22 роки, вже майже два роки служить у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Родом з Рівненщини, вона приєдналася до підрозділу, коли проживала в Тернополі. За цей час дівчина побувала в усіх батальйонах бригади: працювала на стабілізаційних пунктах, виконувала завдання в медичній роті та брала участь в евакуації поранених військовослужбовців.

Олександра переконана, що робота військового медика — це постійна готовність діяти. У критичний момент найголовніше — не злякатися, а чітко дотримуватися алгоритму. Кожна секунда може коштувати життя, і коли звучить сигнал “300”, медик за лічені секунди вже в машині, з повним спорядженням, готовий вирушати на допомогу.

Вона також наголошує на важливості турботи про власну безпеку: якщо медика не стане, то не буде кому допомогти іншим. Служба в чоловічому колективі для Олександри не стала проблемою — навпаки, злагоджена робота з постійними колегами полегшує виконання завдань.

Попри те, що її головна місія — медицина, Олександра зараз навчається одразу в двох університетах, опановуючи нові спеціальності: інженерія програмного забезпечення, кіберзахист і психологія. Після завершення війни вона планує розвиватися в цих напрямках.

Її життєве кредо просте і сильне: “Краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і жалкувати, що не зробив”.