“Завжди знав, що правильно”: в Тернополі попрощалися з військовим Андрієм Будою
У Тернополі 14 грудня попрощалися із військовим, істориком та пластуном Андрієм Будою. Він захищав Україну під час АТО та доєднався до лав ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення Росії. Служив в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. Загинув 10 грудня під час виконання бойового завдання на Донеччині. Андрію Буді було 43 роки.
Церемонія прощання відбулася в Домі печалі, повідомляють кореспонденти Суспільного.
Звідти похоронна прецесія вирушила до Пантеону героїв, що на Микулинецькому кладовищі.
Андрій Буда виконував бойові завдання в Житомирській, Київській, Луганській та Донецькій областях. Був водієм кулеметного відділення кулеметного взводу. Про це повідомив майор об’єднаного міського територіального центру комплектування Віктор Білас. Він вручив рідним захисника “Грамоту пошани і скорботи”.
Серед військових нагород Андрія Буди – відзнака “Золотий хрест” від Головнокомандувача ЗСУ за героїзм.
Член Пластового проводу Тарас Зень розповів, за мужність у боротьбі за Батьківщину Андрій Буда посмертно нагороджений найвищою пластовою нагородою – “Залізним пластовим хрестом”:
“Андрій став 80-тим пластуном, який отримує цю відзнаку з 2014 року”.
Прощаючись з Андрієм Будою, пластуни виконали “Пластовий обіт” та гімн Пласту.
Був другом загиблого пластун Андрій Гупало:
“Ми були разом і на таборах “Говерля” і “Говерляна”, і ходили в мандрівки, і дуже боляче бачити це. Андрій Буда завжди знав, що правильно. На жаль, таких, як він, лишається все менше і менше. Це, ніби померла частинка мене”.
За словами пластуна Ярослава Качмарського Андрій Буда був старшим пластуном куреня “Плем’я Могиканів”:
“Востаннє бачилися десь рік тому під час його відпустки разом з друзями-могіканами і ось так сталося. Був надзвичайно щирий чоловік, надзвичайно простий в хорошому значенні цього слова, максимально щирий, завжди “травив приколи”. Навіть коли він говорив серйозні речі, ти не розумів, чи він знову жартує. Постійно жартував, це в нього було нонстоп, до цього в нього була жага, ставився іронічно якихось формальностей, бюрократії. Отакий він був простий і щирий чувак”.
Андрія Буду згадує голова обласного товариства “Просвіта” та ветеран російсько-української війни Петро Шимків:
“Мої діти – пластуни і часто розказували про свого старшого наставника Андрія Буду. Він вчив пластунів, як виживати в природі, як подорожувати. Він ще був творчим, вірші писав, вмів малювати. Я скажу, що це великий подвиг, 11 років бути на війні, покласти голову за майбутнє України. Він виховав двох Героїв України і, думаю, що заслуговує також цього звання”.
Більше про Андрія Буду
На офіційній сторінці “Пласт — український скаутинг” розповіли біографію Андрія Буди. Він доєднався до Пласту в Тернополі у 1993 році.
“Виховник гуртка “Сірі вовки” 29 куреня ім. І. Старосольського. Зв’язковий цього ж куреня. Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема, через крайовий табір “Говерля”.
З початком АТО в травні 2014-го став бійцем 6-го батальйону ТрО Тернопільської області (“Збруч”). Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя. Служив на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму.
У 2017 році підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. Виконував завдання в районі Попасної на Луганщині.
Згодом працював в одному з данських фондів, займався гуманітарним розмінуванням в Донецькій та Луганській областях.
Після повномасштабного вторгнення мобілізувався в 10-у окрему гірсько-штурмову бригаду “Едельвейс”:
“Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині. Солдат. Принципово відмовлявся від сержантських звань. Із травня 2025 року служив у кулеметному взводі”, — йдеться у повідомленні.
В Андрія Буди залишились батьки та сестра.
