575 матчів за «Ниву»: легенда тернопільського футболу Ігор Біскуп про свою кар’єру
Ігор Біскуп – одна з найвідоміших постатей в історії тернопільської «Ниви». Майже всю свою футбольну кар’єру він присвятив саме цьому клубу і для кількох поколінь уболівальників став справжнім символом команди. Про це йдеться в матеріалі Конкурент.Футбол.
До Тернополя Біскуп прийшов зовсім молодим футболістом і залишався у складі «Ниви» майже до сорока років. Разом із командою він пережив різні етапи – гучні перемоги, непрості сезони, матчі проти сильних суперників і зміну цілих футбольних епох.
Після завершення кар’єри гравця Ігор Іванович не залишив футбол. Він продовжив працювати з молоддю та передавати свій досвід новому поколінню спортсменів. В ексклюзивному інтерв’ю виданню «Конкурент.Футбол» Біскуп згадав роки виступів за «Ниву», пояснив, чому відмовлявся від переходів до інших клубів, розповів про футбол минулих років і поділився думками про перспективи тернопільської команди.
«Нива – це фактично все моє футбольне життя»
За словами Ігоря Біскупа, його ставлення до клубу після завершення кар’єри лише посилилося, адже з «Нивою» пов’язана більша частина його життя.
«Я прийшов у Ниву у 19 років і грав у команді майже до сорока. Був лише короткий період – приблизно пів року – коли я не виступав за клуб. Після завершення кар’єри теж залишився тут, але вже в іншій ролі. Тому можна сказати, що Нива – це пів мого життя», – розповідає він.
Футболіст пригадує, що до команди його запросили зовсім молодим. Атмосфера клубу настільки захопила його, що він став справжнім патріотом «Ниви».
«У мене було багато пропозицій перейти до інших клубів – із Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси. Запрошували Дніпро, Металург, Чорноморець. Але я відмовлявся. Я дуже був прив’язаний до колективу та вболівальників. Здавалося, що якщо піду, то зраджу команду. Тому залишався. І, чесно кажучи, не шкодую про це», – каже Біскуп.
Водночас із тим періодом у нього залишився і неприємний спогад.
«Колись у Тернополі в мене прямо з подвір’я викрали автомобіль. Машина була майже нова, навіть року не мала. Такий випадок залишив певний осад. Але життя є життя – у кожного воно складається по-своєму», – згадує він.
Попри це, головним для нього залишилися емоції, які дарував футбол.
«Ми пережили багато радості від перемог, відчували підтримку вболівальників. Ми дарували людям емоції, а вони приходили на стадіон, підтримували нас і цікавилися командою», – говорить колишній гравець.
«У нас був дуже сильний колектив»
Біскуп згадує, що у ті роки команда довгий час зберігала стабільний склад.
«У нас був дуже хороший колектив. Багато років ми грали практично одним складом – це був справжній кістяк команди. Можу назвати багатьох футболістів: Цісельський, Яворський, Венгринович, Мацюпа, Рудницький, Сухенко та інші. Через Ниву за мою кар’єру пройшло дуже багато гравців. Хтось приходив, хтось ішов – це нормальний процес у футболі, але кістяк довго залишався стабільним», – каже він.
З багатьма партнерами по команді Біскуп підтримує зв’язок і сьогодні.
«Наприклад, із Яворським ми навіть працюємо разом. Ми тренуємо дітей у Байковецькій громаді. Керівництво громади дало нам можливість працювати з молоддю, і ми намагаємося передавати їм свій досвід», – розповідає він.
За словами тренера, серед вихованців уже є перспективні футболісти.
«Є багато здібних хлопців. Деякі вже грають за дублюючі склади різних клубів, наприклад у Шахтарі та Колосі. Ми намагаємося прищепити дітям любов до футболу. Вони приходять із задоволенням, тренуються, а ми показуємо все не лише словами, а й на практиці – бігаємо разом із ними, демонструємо те, що вміємо самі», – додає він.
Футбол минулих років
За словами Ігоря Біскупа, футбол у ті роки суттєво відрізнявся від сучасного.
«Тоді гра була дуже цікавою. Було багато боротьби, азарту, спортивної злості. Футбол був більш прямолінійним – команда намагалася йти вперед і забивати. Не було такого катання м’яча назад і поперек поля, як іноді буває зараз. Це був більш жорсткий, чоловічий футбол, але при цьому техніка у гравців теж була на високому рівні», – говорить він.
Серйозною була і підготовка команд.
«Ми тренувалися по три рази на день. Проводили кілька навчально-тренувальних зборів. Один був у Тернополі, інший – у Криму, у Ялті або Алушті, ще один – у Закарпатті. Іноді їздили за кордон – у Болгарію чи Словаччину. У ті часи кожна область хотіла мати сильну команду, тому створювалися відповідні умови», – згадує Біскуп.
Пам’ятні матчі
За роки виступів у «Ниві» у футболіста було чимало матчів, які запам’яталися назавжди.
«Наприклад, ми грали товариський матч із київським Динамо після того, як вони виграли Кубок володарів кубків. Стадіон був переповнений – люди сиділи навіть на деревах і дахах будинків. І ми тоді виграли 2:0», – пригадує він.
Також у Тернополі проходив матч Кубка СРСР проти московського «Спартака».
«Стадіон був повністю заповнений. Було багато таких матчів. Це вже історія, але згадувати їх дуже приємно», – каже Біскуп.
Робота тренером і проблеми перехідного періоду
Після завершення ігрової кар’єри Ігор Біскуп працював тренером «Ниви».
За його словами, перехід від ролі футболіста до тренера не був надто складним.
«Я добре знав тренувальний процес, розумів цикли підготовки – збори, тренування, відновлення. Але були інші труднощі – фінансові. Це був період після розпаду СРСР, коли було багато невизначеності. Зарплати часто затримувалися, у футболістів були сім’ї, діти. Довго грати лише на ентузіазмі важко. Тому деякі гравці залишали команду, а ті, хто приходив, не завжди відповідали її рівню», – пояснює він.
Чи може «Нива» повернутися до УПЛ
Ігор Біскуп переконаний, що перспективи у тернопільського клубу є, однак для цього потрібні відповідні умови.
«Щоб команда грала в УПЛ, потрібні хороші виконавці, бюджет і правильна організація роботи. Потрібно проводити збори, підсилювати склад. Я двічі виводив Ниву з Другої ліги до Першої. Нічого надзвичайно складного тут немає – просто має бути системна робота», – каже він.
Порада молодим футболістам
Молодим гравцям Біскуп радить передусім багато працювати.
«Труд ніколи не пропадає даремно. Якщо ти хороший футболіст і професійно ставишся до справи, то обов’язково заграєш – якщо не в одній команді, то в іншій. Футбол усе показує», – переконаний він.
Найбільша гордість
Головною гордістю своєї кар’єри Ігор Біскуп називає роки, проведені у «Ниві».
«Я вдячний, що здоров’я дозволило грати так довго. Дякую всім тренерам, з якими працював – Євсєєнку, Прошкіну, Буряку, Ковтуну, Донцю, Павліченку та іншим. Вони довіряли мені, а значить, я, напевно, заслужив цю довіру», – говорить він.
За свою кар’єру Ігор Біскуп провів за тернопільський клуб 575 матчів, забив 57 голів і віддав 4 результативні передачі. Після завершення ігрової кар’єри він двічі очолював «Ниву», а також неодноразово працював асистентом головного тренера.
