Бий посуду – я плачу! Або чого ще не знищили?
Останнім часом я все більше утверджуюся в думці, що після Кучеренка, до влади в Тернополі приходили не справжні господарі, а тимчасові правителі (временщики).
Сьогодні з Інтернету довідався, що на «острівку» демонтували альтанку. Каюсь, одразу й не збагнув про що йдеться. Ну, якось ноги останніх років п’ять не доходили до того «острівка». Потім зметикував. У статті та коментарях вичитав про спогади людей, пов’язані з цією дерев’яною спорудою. У мене також вони є. Тепер, напевно, були.
Так само, як і з літнім концертним майданчиком, кімнатою сміху, більярдною з шахістами, шалено чарівним фонтаном навпроти «Перемоги». Взагалі, дивуюсь, як ще на їх місцях не знялися ввись шпаківні «нових» тернополян ( саме з малої букви і не інакше, тільки так), «бізнесово-інтелектуальної еліти» сьогодення чи новітні «шедеври» архітектурної думки у вигляді клізм.
Місто Тернопіль (добре, що обидва слова вийшли з великої літери) вмирає, чахне на очах. Ті клаптики історичного центру з бичою впертістю тимчасових правителів перетворюються на ново буди несмаку і «лубочної» європейськості. Разом з нами – населенням, а не громадянами міста.
Чи маю я право так говорити? Напевно маю, бо народився у цьому місті, зробив по його мощених вуличках перші кроки. Збігав не одну пару сандаликів по такій короткій і такій неосяжній вулиці Коперніка з моїм двориком у самому її серці. Тому, право таке маю. Хоч і не став Тернопіль рідним до кінця. До сьогодні не знаю чому. Здається, так і не дізнаюсь.
Олег Мартинюк
То скільки ця альтанка повинна простояти,100 років,200?
У твоїх спогадах альтанка залишилась файною деревяною спорудою,бо ти там по молодості тіскав дівку.А у теперішньої молоді яка пямять повинна залишитись про неї.Груда старого гнилого дерева,100 раз фарбованого,обписаного маркерами?
Може варто поставити нову альтанку,красивішу,новішу.Чи ні,все повинно залишитись так як було,щоб недай боже непоцарапати твоїх спогадів.Ти не один тут живеш
Я просто в шоці, якими обмеженими можуть бути люди.
“Чи маю я право так говорити?” – думаю, пан Олег мав би право таке говорити, якшо б подзвонив у міську раду і запитав чому знесли альтанку, а так – не має.
Зараз реконструюють альтанку (погляд, до речі, про це писав). Але нашим людям – лиш би порепетувати..
Мені, чесно сказати, байдуже навіть чи є там та альтанка, але шляк трафляє, шо наші люди ніц не вміють, тільки обурюватись і нити, шо їм шось не те….
http://poglyad.te.ua/2011/07/iz-ternopolya-planuyut-zrobyty-analoh-monte-karlo/ – отут було про ту альтанку
пан Олег просто не налаштований на позитивні новини..песиміст.але певно і він розуміє в якому стані була та альтанка
Олег, не переймайтесь тими писаками. Вони того не варті. Дякую за приємну статтю.
так все міняється, мусимо міняти, сама ж альтанка була вже аварійною останнім часом, тому мабуть і демонтували, але обіцяють ніби нову, подивимося. Однозначно вона залишиться в спогадах, і ми будемо дітям розказувати, що тут колись була дерев’яна стара альтанка. Але і робиться багато нового, а це і є новітня історія Тернополя, нашого Файного Тернополя!
Можливо, й справді та стара альтанка була вже зовні не дуже презентабельною. Але хоча б десь показали людям проект, якою мала би бути нова. Логічно було би, напевно, зробити щось аналогічне, аби дотриматися того стилю старого. А щодо фонтану в центрі Театрального скверу, то й справді просто образливо: навіщо його взагалі було демонтувати, якщо відразу не було грошей на реконструкцію. А зламати, а потім починати шукати гроші, – безглуздо. Певно, дуже “швидко” настали вибори міського голови, тому й не встиглося))) Додам іще таку думку, що, як можна переконатися, наші нові тернопільські фонтани тільки в діючому стані гарні, бо вода бризкає, а в неробочому це – набір металевих трубок, на які нецікаво дивитися. А той кам’яний грибок на центральному фонтані був сам по собі гарний. Причому й унікальний на всю Україну. Чомусь в Італії старі фонтани реставруюють, але ж не зносять “до основанья, а затем…”. Вже таке було в нашій історії. Може пора би вчитися на власних помилках, а не знову винаходити велосипед.