Миколі Мироновичу Алексієвцю – 70!

10 лютого виповнюється 70 років доктору історичних наук, професору Алексієвцю Миколі Мироновичу.

Микола Миронович уродженець м.Дубровиці на Рівенщині. Служив у війську, закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру.

З 1977 р. працює в нашому університеті – завідувачем кафедри, проректором з навчальної роботи, деканом історичного факультету.

Доктор історичних наук (1987 р.), професор (1989 р.). Головний редактор “Наукових записок” (Серія: історія), член навчально-методичної комісії Міністерства освіти і науки України.

Ним створено наукові школи з історії і теорії національної культури та з історї слов‘янських народів.

Алексієвець М.М. очолює Асоціацію істориків Тернопільщини, Малу Академію (секція історії), є членом спеціалізованої вченої Ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

“Відмінник народної освіти” (1978 р.), нагороджений медаллю “Ветеран праці” (1986 р.), медаллю “50 років УГВР” (1998 р.).

В 1999 р. Алексієвцю М.М. Міжнародний Біографічний Центр (Кембрідж, Англія) присвоїв звання “Міжнародна людина тисячоліття” в номінації “2000 видатних науковців ХХ століття”.

У вересні 2000 р. Указом Президента України за вагомий особистий внесок у розвиток української історичної науки, національної освіти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді присвоєно Почесне звання “Заслужений працівник освіти України”.

Сердечно вітаємо ювіляра!

Бажаємо доброго здоров’я і творчої наснаги, нових наукових здобутків, гідних послідовників і довгих, щасливих, плідних років життя!

-1 thoughts on “Миколі Мироновичу Алексієвцю – 70!

  • 13:11 | 10.02.2011 о 13:11
    Permalink

    Вітаємо найкращого декана з ювілеєм!

  • 17:54 | 10.02.2011 о 17:54
    Permalink

    Ще небо хмарами не вкрите,
    Ще так прозоро сяють роси,
    А вже по ліву руку – літо,
    А вже по праву руку – осінь.
    Ще очі блиску не позбулись,
    Ще серце жити не стомилось,
    А вже по ліву руку – юність,
    А вже по праву руку – зрілість.
    А час летить нестримно далі
    Й душа немовби молодіє,
    По ліву руку – всі печалі,
    По праву руку – всі надії.
    Життя не зміряти літами,
    А щастя – то важка наука,
    Хай буде щастя завжди з вами,
    По ліву й праву руку.

Коментарі вимкнені.