У Збаражському замку відбудеться виставка картин Володимира Чорного
Виставка картин Володимира Чорного, художника, графіка, письменника, художника-декоратора десяти українських фільмів, серед яких “Памфір”, “Залізні метелики” і “Наші котики”, кліпів для гуртів “Океан Ельзи” й “ТНМК”, відкриється з 22 листопада по 22 грудня в Збаражському замку Тернопільщини.
Фонд Володимира Чорного хоче познайомити тернополян з яскравою особистістю митця, з глибокими по задуму картинами в техніці офорт, з його творчим доробком в кінематографі, розповісти про техніку створення офорту, також почитати оповідки. Адже він був митцем, що експериментував з техніками, художник-декоратор в фільмах – він творив магію атмосфери в кадрі. Зовсім не військова людина, з початком повномасштабного вторгнення, Володимир пішов добровольцем захищати нас від російських загарбників. Не міг інакше. А “на нулі” став ще і письменником. Після війни Володимир мріяв про показ своїх робіт та видання книги.
- Це вже 4 виставка художника після його загибелі у російсько-українській війні. Родина і друзі митця виконують одну з його мрій, влаштовують персональні виставки та читання оповідок автора. Перші 2 відбулися в Києві, ще одна в Кропивницькому, на батьківщині митця, також, ще одну виставку-конкурс провели, спільно з управлінням освіти в Кропивницькому, для дітей 9-11 класів, – розповідає цивільна дружина захисника, директор фонду Володимира Чорного, що опікується талановитими дітьми України, Олена Білецька.
Довідка
Чорний Володимир Анатолійович – народився 27 березня 1976 року в м. Кропивницький. З дитинства мріяв стати художником, або біологом-мандрівником.
Тож у 1994 році закінчив СПТУ №8 за спеціальністю художник-оформлювач. Потім отримав фахову освіту
в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, майстерня станкової графіки професора Чебикіна А.В.
Володимир завжди був наполегливим, коли ішов до своєї мети. Саме тому став людиною-легендою в академії, бо вступав туди 7 разів, на 8-мий таки вступив. Вважав, що може навчатися «на бюджеті» завдяки своїм здібностям, і досяг свого. В період навчання, як і далі по життю, Чорний закладав у свої картини глибокі філософські смисли, культурні та історичні підґрунтя, іноді жарти.
З 2006 року починається його активна виставкова діяльність:
2006 рік – участь у виставці «Крапка з комою» (в рамках всеукраїнського проекту «ArtТериторія») в Чернівецькому обласному художньому музеї; участь у виставці «Місто без назви» (в рамках всеукраїнського проекту «ArtТериторія») в Івано-Франківському обласному художньому музеї; участь у живописному пленері «Дубенський замок», м. Дубно. 2007 рік – участь у виставці «Обличча речей» (в рамках всеукраїнського проекту «ArtТериторія»), що проходила в Чернігівському обласному художньому музеї; участь в мистецькій акції – пленері «Кіровоградщина – очима художників» у Новомиргородському районі і виставці в Кіровоградському обласному художньому музеї. 2008 рік – участь у всеукраїнській художній виставці НСХУ «Мальовнича Україна», м. Дніпропетровськ; участь у міжнародній виставці екслібрису «Трипілля» у виставковому залі НАОМА, м. Київ; участь у виставці-конкурсі НСХУ ім. Г. Якутовича, м. Київ; персональна виставка графічних творів «MISCELANEA – СУМІШ» у Кіровоградському обласному художньому музеї, м. Кіровоград.
Після академії Володимир обрав професію художника-декоратора для фільмів.
Це його майстерними руками творилися атмосфери стрічок “Памфір” (реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, 2022), “Залізні метелики” (реж. Роман Любий, 2023), “Брама” (реж. Володимир Тихий, 2017), “Наші котики” (реж. Володимир Тихий, 2020), «Віддана» (реж. Христина Сиволап, 2020), «Ефір» (реж. Кшиштоф Зануссі, 2018), «ШТТЛ» (реж. Едді Уолтер, 2022). Працював художником-постановником та художником-декоратором над кліпами для «Океан Ельзи», «DREZDEN», «Соня Кей», «ТНМК» та інші, рекламі Apple airpods, Reno і т.д.
З початком повномасштабного вторгнення росіян, Володимир Чорний пішов добровольцем в ЗСУ. На посаді головного сержанта, який виконував і командирські обовʼязки захищали з бригадою Марʼїнку, звільняли Лиман, тримали лінію оборони на напрямку «Сватово-Кремінна».
Загинув 9 травня в битві під с. Невське.
Володимиру Чорному указом Президента України присвоєно орден «За заслуги» ІІІ ступеня посмертно.
Також указом Президента України присвоєно орден «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
