Нахабність проти ідеї? Гаряче тернопільське дербі (фото, відео)

16 листопада у Тернополі було вітряно і морозяно, проте на центральному стадіоні міста панувала спекотна та напружена атмосфера поєдинку. Незважаючи на пронизливий вітер, на дербі прийшло чимало глядачів – три тисячі. Ще б пак – окрім того, що змагалися дві місцеві команди, це ще й був останній матч сезону. Побувала разом з журналістами “Погляду” на цій знаковій події і Юзя Мельник. Вашій увазі жіночий погляд на емоційно-вогняне шоу ФК “Нива” – ФК “Тернопіль” з домішками блискавок та енергетичних розрядів.

Зимно сидіти вдома то й вирішила я піти на футбол. Друзі регулярно ходять викричатися, завжди приходять повні збудження та емоцій. Настав і мій час відчути на собі всю бурю вболівальницького азарту.

Пообзирала на глядачів, які ще до початку матчу уже смачно пахнули лушпайками соняшника. Побачила, що між ними нема поділу: пліч-о-пліч сидять як нивівські, так і тернопільські. Тільки ультрас займають сектора один навпроти одного.

Перший тайм: ше-м не сіла, а вже два гола

І ото, ше-м не встигла повитирати ладненько стільчика, застелити його рядном, побачити, що хвилини матчу рахуються, як вже бачу – м’яч летить прямо у ворота. Го-о-о-л! Я такого навіть по телевізору ніколи не бачила: десь аж з тридцяти метрів до воріт сімнадцятий номер пробив ворота. Ну це якийсь феномен! Певно-сь знав, що то Юзя прийшла на футбол подивитися, то вже-сь постарався.

Але ми з сусідами по сектору навіть не встигли обговорити феноменальність цього фест моцного удару по воротах, як ті в синій формі знов заметушилися біля воріт “зелених”, і якось так ся стало, що мені перед очима ніби сповільнена зйомка пройшла – м’яч спокійно собі вкотився у ворота “Ниви”. Ну то тільки мені здалося, шо спокійно, а насправді там була ціла історія. Її прокоментували мої колєги-журналісти. Сказали такво: “Юзя, то спочатку був вдало розіграний аут. Бачиш – отой, шо має третій номер так вдало подав м’яч у зону воріт. А дальше траєкторію трохи підправив восьмий номер. Ну а вже отой, якого диктор на стадіоні голосно оголосив “Гол забив Полянчук”, майже вкотив м’яч у ворота”.

В той час на секторі позаду воріт “Ниви” раптом пішов дим. Я ся налякала, аж вспотіла, но наші сказали, жи то так ультрас ФК “Тернопіль” підтримує футболістів димовушками і жи то так модно. О-о-о, як виявилося, то був тільки початок. Я ще кілька разів зривалася з місця, бо в тому першому таймі небезпечних моментів які могли закінчитися голом як для “Ниви” так і для “Тернополя”, троха ще було.

Но ми почули свисток на перерву і всі повставали розімняти ноги та пострибати. Бо п’ятки заледеніли – холод собачий. 

Перерва: буде історія

В часі перерви біля 12-го сектора, де було місце ультрас ФК “Тернопіль” почався якийсь рух. Фанати знімали з перил чорний банер з надписом “Слава воїнам АТО”, а почепили новий. Ми всі роззирали, шо там таке пише. “Творимо нову історію”. Я певно тіко одна не втямила, шо то означає, але дядьки з заднього ряду пояснили, що ФК “Тернопіль” – молода команда і їй про це часто нагадують. Ну то я так собі вирішила, шо значить так ультрас клубу виразив глибину віри у свою команду, що вона гідна увійти в історію великого футболу і є командою з майбутнім.

Другий тайм: історія таки була. Шкода, шо без бійки

Свисток арбітра, і все якось так змішалося в один клубок емоцій: було дуже багато гарячих моментів, неточних “пострілів” повз ворота, емоцій вболівальників, емоцій на полі, навіть карета швидкої допомоги, два голи… Але найнесподіванішим моментом став “вибрик” ультрас “Ниви”. Було то таково…

Ультрас ФК “Тернопіль” зробили яскраве шоу і свято своїй команді, запаливши якісь мигалки і шашки, які дуже контрастно підсвітили надпис “Творимо нову історію” на їхньому банері шо почіплений на перилах сектора.

Коли ж всі ті світлові шашки потухли, дивлюся – а з сектора нивівських фанатів шеренгою пішли молодики у сектор ультрас ФК “Тернопіль”. Пролунав вибух петарди. “Щас начньотса”, – подумала я. Шукаю очима міліцію, но нєту. Десь близько двадцяти хлопців зайняли передні ряди на секторі №12 і давай звідти кричати “Ни-ва”. Но тернопільські фанати не розгубилися – перекрикували непроханих гостей. Мені так ся здало, жи тих хлопців дуже розізлила ідея ультрас ФК “Тернопіль” про нову історію клубу, та їхнє світлове шоу. Бо чо інакше вони поперлися аж через півстадіону туди?

Ми з глядачами вже й забули за футбол – всі заглядали, коли ж почнетья “махач” і коли втрутиться міліція. Добре шо хоч футболісти пам’ятали, чо вони на стадіоні – протистояння характерів відбувалося не лише на секторі, а й біля воріт ФК “Тернопіль”.

Отак собі спортсмени ганяли м’яча, ми крутилися на стільцях, намагаючись встигнути і гол не пропустити і цирк фанатів. Бачимо – а звідти вже й дим чорний повалив – певно загорілося пластмасове крісло. Пожежна машина під’їхала ближче. Но тут уже нарешті здали нерви у правоохоронців, і вони таки підійшли до зграйки вболівальників “Ниви” – вигнали їх на свої місця.

Сварилися навіть VIP-глядачі

Як розповіли мені колеги з інших видань, гаряче в той день було не лише на секторах, а й у віп-ложі. Там ледве не побилися два покровителі клубів-противників: Мариновський та Гоч. Провокаторами конфлікту знову ж таки стали вбоолівальники “Ниви”. Вони співали “Надал х…ло ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла”. Така інтерпритація всім відомої пісні потішила колишнього регіонала Петра Гоча – спонсора “зелених”. Проте, не сподобалася спонсору “синіх” – Мариновському. Тому й зав’язалася словесна сварка.  

Гімн перервав гол

Оце накал пристрастей! Таке хіба по телевізору можуть показувати! Здається, Юзя полюбила футбол! Бо з такими пригодами на стадіоні навіть не зчулася, як матч вже сь закінчував. Стадіон уже почав співати гімн України. Але закінчити його не судилося – ГОООЛ!!! Захист “синіх” було пробито. 9-ий номер “Ниви” забив другого гола у ворота команди Надала. Фанати “Ниви” на радощах запалили вогень, дим стелився над полем, все миготіло і світилося, бахкали петарди. “Нива” раділа нічиїй. 

І тільки наступного дня моя колєжанка, переселенка з Запоріжжя розказала, шо її малий півночі не спав – боявся тих “салютів”, якими стадіон святкував рахунок 2:2. Дитина ж-бо думала, що знову почався обстріл…

Юзя Мельник, “Погляд”