Олег Ляшко відчув смак крові і то у буквальному сенсі цього слова

Радикали вийшли з провладної коаліції. Ляшко зібрав своїх і пішов. Свої не дуже пручалися. Здається,  їм все одно – в якій позиції стояти.

Що тут скажеш. Не зважаючи на імідж українського Жириновського,  Олегу Валерійовичу не відмовиш у відчутті моменту. А в даний момент він відчув смак крові і то у буквальному сенсі цього слова. Варто було під стінами Верховної ради відбутися заворушенню з людськими жертвами,  як Ляшко миттєво цим скористався. Його можна зрозуміти. Наближаються вибори до місцевих рад і сьогодні бути наближеним до влади – не дуже перспективно. Люди розчаровані, якщо не сказати більше, діями уряду. Суцільне зубожіння і розчарування. З чим в такому разі йти до виборців, які одразу скажуть в очі, що ви, хлоп’ята, також несете відповідальність за те,  що робиться в країні. А так, скориставшись моментом, радикали миттєво стали опозиціонерами. І тепер можна бити себе п’яткою в груди і казати, що це не ми довели людей до такої біди. А тут ще й  сталася бійка між провладним Барною і радикалом Чижмарем. У якій, подейкують, той ледь не повторив подвиг Адама, пожертвувавши ребром для благої мети. Ляшко спромігся і цим скористатися. Уже кричить на всіх каналах телебачення: «Не встигли ми перейти в опозицію, а нашим членам вже кістки ламають».

І що ж тепер очікує коаліцію? Ситуація напружена. Голосів їм нібито і вистачає. Але як показало останнє принципове голосування – це міф. Єдності в її рядах нема і близько. А тут ще «Самопоміч» вирішила скористатися моментом і почала висувати свої вимоги. Зрозуміло, що всі вони виконані не будуть. Але хоча б частково на зустріч йти доведеться,  щоб не втратити ще одного партнера. Зрозуміло, що «Солідарність» і «Народний фронт» також залишаються у коаліції. Але якщо перші, можна сказати назавжди, то щодо других є одне але. Все буде залежати від того чи залишиться Яценюк прем’єром. Маючи найбільшу фракцію у парламенті Арсеній Петрович, таким чином, практично забезпечив собі довгий термін. Змістити його сьогодні чи не автоматично означає поставити хрест на всіх парламентських домовленостях. Хоча б тому, що головнокомандувач «народним фронтом» не з тих людей, які готові пожертвувати особистим заради загального.

Є ще одна фракція, яка поки що не робить різких рухів. Це «Батьківщина». Як на мене – правильний вчинок. Тимошенко сьогодні отримала роль Литвина у парламенті позаминулого скликання. Коли,  маючи найменшу фракцію,  Володимир Михайлович спромігся виторгувати собі крісло спікера. Юлія Володимирівна поки що у підпіллі. Але знаючи її, можна прогнозувати, що довго так тривати не буде. Вона просто очікує свого часу. І він прийде. І чомусь мені здається, що тоді дехто пожалкує, що з таким істеричним фальцетом кричав на майдані у слухавку: «Юля, Юля».

Повертаючись до Ляшка,  можна прогнозувати багато нових шоу. Знову будуть вила, пристрасні поцілунки з коровою під Верховною радою і ще багато чого. Найгірше у цій ситуації, що багато людей купляться на цю «клоунаду». І то не вперше.

Андрій Березовчук