Що спільного у прем’єр-міністрів і шкарпеток?

Кращий прем’єр-міністр України ще за часів Київської Русі пішов. Дивно, але після такої втрати у державі не оголосили триденний траур і не приспустили прапори. Більше того – я довго ходив вулицями файного міста Тернопіль і лише в одному місці почув плач. З’ясувалося, що плакали не за Яценюком – дворічний хлопчик розбив собі коліно.
За виконану роботу Арсенію Петровичу дуже дякували однопартійці. Так і сказали: «Так добре нам не жилося ще при жодному урядові». Подякував йому і народ України. За те, що таки пішов. А якби не сідав у те крісло взагалі, то його визнали б національним героєм і поставили пам’ятник ще з-за життя.
Не залишився осторонь і Президент. Він потиснув руку, яка нічого не крала і поцілував Арсенія у лоб. Саме в те місце, яке той відвів для кулі.
Отже Україна нарешті позбулася найкращого прем’єра за версією самого екс-прем’єра.
І одразу ж отримала нового. Володимир Борисович ще не встиг як слід розмістити сідниці у новому кріслі, як попередив, що працювати буде 24 години на добу. І не лише він, а й всі українці. Причому якщо він за зарплатню, то ми за моральне задоволення.
Гройсман знає, що каже, тому що працювати він вміє.
Яценюк свого часу ще навчаючись у виші спромігся заснувати юридичну фірму. У Гройсмана доля трагічніша. Сім’я настільки бідувала, що 14 річний Володя замість навчання у школі, змушений був йти на роботу. Почав свій трудовий шлях він слюсарем на одному малому підприємстві, яке, так же співпало, належало його батькові. А через два роки він «доробився» до посади комерційного директора на ще одному батьковому підприємстві.
Маючи змогу порівнювати заробітню плату слюсаря і директора Володимир Борисович тоді зарікся, що більше ніколи не буде працювати руками. Тому він організував фірму з імпорту продуктів харчування і побутової хімії. Справи йшли настільки успішно, що у 24 роки Гройсман став депутатом Вінницької міської ради. А ще через 4 роки – мером.
Як бачимо, Володимир Борисович з молодих і ранніх. Саме це може завадити йому стати успішним прем’єр-міністром. З іншого боку, саме це може і допомогти. І як воно буде – покаже час. Ось тільки чи вистачить українцям терпіти ще одного успішного прем’єр-міністра?
Повертаючись до заголовка, зауважу – спільним у прем’єр-міністрів і шкарпеток є те, що і одних і других з часом знімають.
Андрій БЕРЕЗОВЧУК