Принадливий Тернопіль: будинок з вітражами

Є в нашому місті дуже цікавий дім. Зі сторони вулиці Богдана Хмельницького він має вигляд звичайної будівлі, зведеної в стилі модерн. А якщо зайти зі сторони двору, побачите його окрасу — чудові вітражі з синіми квітами.
— Коли точно збудували дім на Хмельницького, 17 — невідомо, але на фото 1930 року він уже є. В архіві знайшов список мешканців будинку, датований 1933 роком, — тоді в ньому мешкало близько сорока осіб. Це була будівля типу гостинки — з маленькими кімнатами та загальними кухнями, — розповідає житель будинку Сергій Чернишов. У цьому домі він мешкає з вісімдесятого року.
Спілкуємося з ним, прямуючи до кафе “Привокзальне”. Сергій Чернишов звертає мою увагу на місце одразу під вивіскою  закладу — там залишилася табличка, де вказаний старий номер будинку.
— За Польщі наш дім мав адресу Бродзінського, 2, — каже Сергій Чернишов. А ось тут, де нині кафе, був проїзд, який з’єднував внутрішній двір із вулицею. Замурували його під час капітального ремонту в сімдесятих роках минулого століття. Тоді ж ліквідували комуналки та зробили окремі квартири, на п’ятому поверсі доробили балкони з двору та вулиці, знищили великий балкон зі сторони двору, до речі, там, де були його опори, досі залишилися сліди.
Йдемо до внутрішнього двору. Заходимо в під’їзд. Під високою стелею залишки старого плафону. На підлозі стара плитка, якою зазвичай вимощували проїзди, замінена новою, але залишилися характерні підвищення біля стін. До сходової клітки ведуть великі оригінальні двері на двосторонніх завісах. Збереглися автентичні балясини та поручні.
Але найкрасивіше у будинку — це вітражі. Синій колір центральної фігури у вигляді стилізованої квітки не втратив глибини, сегменти навколо формують геометричну композицію.
Піднімаємося із паном Сергієм на третій поверх — він вказує на пошкодження:
— Це нагадує слід кулі, адже тільки вона може залишити такий слід — камінь розбив би скло на друзки.
Зрештою, це не єдині “сувеніри”, які час залишив вітражам. Деякі елементи вже зносилися, деякі ось-ось поламаються. Попри те, що вони — неповторний витвір мистецтва, а будинок — зразок довоєнної архітектури, нікого з влади їхнє збереження особливо не турбує.
— Невже не можна їх відновити чи бодай підтримувати у доглянутому стані? — запитує співрозмовник. — У Тернополі залишилося так мало старих будинків, та й тих з кожним роком меншає. Чомусь наша влада не пильнує за старовинною архітектурою. Та й наш будинок не виняток — до нього “приписали” чудернацьку буду, і тепер вона частина пам’ятки архітектури.
Пан Сергій активно цікавиться історією свого будинку – шукає матеріали в архіві, збирає старі фото в інтернеті, деякі матеріали йому приносять знайомі. Цікавиться він й історією міста.

– На жаль, почав цікавитися нею лише позаминулого року. А мені вже 70-ий рік. Але я багато пам’ятаю, бо живу в Тернополі з 1948 року. Шкода, що пізно почав фотографувати, все ж встиг відзняти кам’яницю отця Сембая та будинок поруч нього на вулиці Соломії Крушельницької. Для мене була трагедія, коли побачив, що кам’яницю зносять. Невже його не можна було зберегти? Майже тоді натрапив на новину, що у Вільнюсі старий будинок, що мав історичну цінність, не знесли, а зберегли: поставили скляну огорожу, а над ним звели новий будинок. Оце ставлення. А у нас як почали при комуністах нищити, так тепер успішно продовжують.

Анна Золотнюк.

На архівному фото: будинок на вулиці Хмельницького, 17 під час Другої світової війни