Принадливий Тернопіль. Там, де квітне щодня

   Примітила цей будинок під номером 20 на вулиці Івана Франка вже давно.

Він цікавий не тільки вишуканим фасадом, а й тому, що в ньому вживається доглянутість/осучаснення та занедбаність/знелюдненість. Так, одна частина перефарбована, а інша — повільно собі старіє. І старіє дуже красиво (хоча це питання смаку, звісно).

Саме зараз, коли дерева ще не заступили вітами будинку, його час розглядати. І мені здається, це може стати окремою темою для медитації. Слухові вікна будівлі у мене викликають захват, і те, як їх прикриває гілля, додає приємної таємничості й недоступності.

Але не тільки ззовні — принадний будинок і зсередини. Тут дуже красиві балясини. Квітнуть вони не залежно від пори року та часу, їхні стебла звиваються й вигинаються, наче живі. А кахля приємного кольору довершує відчуття затишку цього місця.

Анна Золотнюк.