Принадливий Тернопіль: уcе старе місто є цікавим для Миколи Василечка

 

Важко виокремити якесь одне чи кілька улюблених місць — увесь старий Тернопіль є цікавим для мене, а ті об’єкти, що є пам’ятками архітектури чи історії, — перефотографовані.

Усю центральну частину міста, Новий Світ, Оболоня, район Старого парку, де є найбільше збереженого з давнього Тернополя, а також Кутківці та Пронятин перейшов не раз — кожну вуличку, майже кожний старий будинок оглянув ззовні з усіх боків.

У багатьох будинках був усередині. Скажімо, в одному зі старих будинків на вулиці Князя Острозького живе відомий тернопільський художник і у квартирі в нього ще збереглася стара кахельна піч. А в 1995 році, фотографуючи флюгер на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Камінної, потрапив у квартиру Джона Звожека, який подарував місту «Випадкову зустріч». На вулиці Доли, про яку свого часу багато писав Володимир Сушкевич, в одному з будинків є масивний склепінчастий підвал.

Цікавими є старі одноповерхові будинки Нового світу. Часто оглядаю не тільки фасади, а й двори будинків, де теж є чимало оригінальної давнини: ґанки, вікна, двері, сходи, плитка в під’їздах. Ліпнина, карнизи, піддашки, горища, і підвали старих будинків приваблюють своєю неповторністю. Багато архітектурних елементів вистояли більш як століття, перебули війни і тому дуже прикро, що теперішні власники квартир чи й окремих будівель, проводячи ремонти, руйнують усе на фасаді та в інтер’єрі.

Часто буваю на Микулинецькому цвинтарі — там дуже багато старих поховань: склепи, хрести, фігури оригінальної форми.

Микола Василечко, фотограф, краєзнавець.

Світлини автора.