Чи залишать на посаді тернопільського воєнкома за зневагу честі і гідності держави?

До мене, нарешті, дійшло! Можна кричати “Еврика” і бігти, розпеченою на сонці, тротуарною плиткою, обливаючись на ходу зимною водою… Або слізьми. То як пощастить.
Бо дійшло до мене, що таке твориться в нас в області з мобілізацією. Наш головний воєнком В.Катинський начитався “Володара Перснів” Толкієна. І так захопився, що замість мобілізації почав створювати стратегію реконструкції.
Ось вам причина повісток, виписаних калікам, інвалідам, непритомним, а тепер уже й загиблим на війні Героям. Воєнком створює свій підрозділ. Для боротьби на віртуальних фронтах, чи що?
Днями повістку з вимогою з`явитися до військкомату отримала дружина загиблого Героя “Айдару” Андрія Юркевича ( Грізлі) Христина.
Можна собі уявити відчуття дружини і дітей, для котрих майже рік пройшов без батька і чоловіка, рік суму і болю. Непоправного, невідворотного болю за тим, хто загинув за Україну і, хто був найдорожчим і найближчим. Хто не побоявся піти добровольцем в саме пекло цієї війни.
І тут : ласкаво просимо! Безлад і безвіповідальність воєнкомів стають ще одною раною для родини. І це вже не перший випадок в області. І вибачатись за таку “мобілізаційну роботу” ніхто не збирається. Навіщо?
Видно, погони настільки міцно тримаються на плечах пана воєнкома, що почувається він тут господарем ситуації. Чи то настільки обідок фуражки натиснув голову, що п. Катинський і справді перебуває в іншій реальності.
Міліцейські облави, вручення повісток на світлофорах і, просто, посеред вулиці, пресинг роботодавців, тиск на студентів… Перелік “засобів” мобілізації можна продовжувати. Найдієвіший з них – медична комісія, в котрій Айболіти хворих визнають здоровими і навпаки. Все залежить, кажуть від ” набору скарг і симтомів” в конверті.
А зворотний бік цієї медалі – невловимий і невидимий для пана воєнкома привид – регіонал Петько Гоч, котрого вже ось, як рік тому, мали б мобілізувати до війська, але ніяк не можуть чи то знайти, чи то роздивитись під мікроскопом. А тим часом Гоч спокійно собі пересувається містом, обідає в своєму улюбленому кафе про який “кожна собака знає”, готує місцевих царьків  до місцевих виборів. Як справжній громадянин і патріот, звичайно.
І ціла когорта таких же “патрійотів” уже намалювала собі красиві біографії з волонтерською і антикорупційною складовою, відполірувала ікла і готова включитись у політичну боротьбу за місце під сонцем. Поки ІНШІ, ті, хто не “мажори” і не “при бабках” гинутимуть на фронті за місце України на мапі світу.
Бізнес “на війні”, кажуть, приносить непогані дивіденди. Де-хто вже встиг “наволонтерити” собі і маєтки і капітали. І діяльність військкоматів, на жаль, лише сприяє цьому.
Тож маємо доволі сумну картину. Мобілізують лише тих, хто не має можливості відкупитись або впливових родичів, мобілізують хворих, алкоголіків, наркоманів. В той же час вечірні вулиці переповнені “недоторканими” мажорами і відверто кримінальними молодиками.
А пан воєнком продовжує свою, м`яко кажучи, дивну мобілізацію в дусі “Володаря перснів” – створює армію привидів і зомбі.
Цікава в даній ситуації позиція голови ОДА Степана Барни. Невже і на цей раз не буде жодної реакції на дії воєнкома.
Адже, перепрошую, повістка, отримана Христиною Юркевич – це не просто образа родини і плювок в обличчя. Такі дії воєнкома – це вже просто зневага честі і гідності держави, котрій воєнком, власне, і складав Присягу.

Дзвінка Торохтушко