“Висвітлюючи боротьбу в усіх її проявах, я заохочував підготовку бандитів” – журналіст з Тернополя

До нині я був одним з небагатьох журналістів, хто в цій країні регулярно писав про вільну, греко-римську боротьбу і дзюдо. Наскільки міг, бо попиту на ці види в нашій пресі нема. Просував самотужки, в різні видання, часто зовсім безкоштовно. Як мовиться, на голому фанатизмі.
Після вчорашніх подій зсохла остання крапля. Навіть не тих подій, які трапилися вночі, а тих, які відбувалися впродовж дня.
Вночі людей нищили мусора, безморальність яких давно відома. А впродовж дня по Києву ходили зграї бандитів спортивної зовнішності, більшість з яких – з поламаними вухами. Вони молотили журналістів, простих людей і впивалися своєю безкарністю.Тепер розумію, що висвітлюючи впродовж 13-ти років журналістської діяльності боротьбу в усіх її проявах, я заохочував підготовку бандитів.
Чемпіонами, які здобувають медалі Олімпіади, чемпіонатів світу і Європи, стають одиниці. Людей, як мовиться, з людським обличчям серед них ще менше. Спробую пояснити, що маю на увазі. Завжди дивувався відкритості, щирості борців з Західної Європи і США. То були звичайні люди, які жодним жестом не бажали продемонструвати свою фізичну перевагу. Серед наших сучасних борців такими однозначно є лише Василь Федоришин, Георгій Зантарая, Роман Гонтюк, ще один дзюдоїст Сергій Дребот. Може, ще одного-двох забув, тому вибачаюся. Решта у спілкуванні ведуть себе зверхньо, наче роблять своїм спілкуванням послугу.
Є такий видантний борєц-класік, як Варданян. Бронзовий призер Олімпіади, двічі чемпіон Європи. Він обіцяв мені приїхати і почитати матеріал разом. “Якщо погано напишу”. Таких прикладів, коли зокрема обіцяли побити камеру в мить, коли фотографував борців, які тренуються, було безліч.
Але то – вершина айсбергу. Тисячі тих, хто не добирається до національних збірних, опиняються на узбіччі і перетворюються на звичайних “тітушок”. Але ж чому кажуть, що спорт має виховувати найперше людей, а вже потім – чемпіонів? Які ж то люди? Та й ті ж беркутівці теж здебільшого проходили спортивні секції боротьби чи рукопашного бою.
Після всього побаченого я відмовляюся писати про ці, свої улюблені види спорту. Про борців, дзюдоїстів, боксерів. Сказав про збірників, як вершину айсбергу – і відразу одумався. А Костя Стрижак, який бігав з пістолетом – хто? А чемпіон Європи Валентин Греков, який лупцював мітингувальників у Дніпропетровську – хто? Звичайні бандити, “тітушки”. Дуже поважаю Ruslan SavlokhovVitalii Dubrova, з ними збірні з вільної боротьби і дзюдо є справді сильними. Вони є відкритими і щирими в спілкуванні. Але, вибачте, як громадянин України, я не можу більше пропагувати види спорту, успіхи в яких засновані на крові простих людей.

Іван Вербицький

Comments are closed.