Якщо підполковник міліції не поверне дерево на місце, його зганьблять на весь Тернопіль

Майже теплий весняний вечір добігав до кінця, діти вляглись. Я собі вийшов на балкон вдихнути свіженького повітря, як раптом побачив внизу двох чоловіків, які метушились з лопатою. Темно, не розгледіти нічого. Перше що спало на думку — хоронять песика. Але чоловіки докопали до кінця і проблиснув силует молодого деревця. Все стало зрозуміло, це злодії. Нещодавно сусід з своїм сімейством висаджував вишні біля будинку. Набираю його мобільний, кажу що треба ловити злодіїв. За дві хвилини ми таки зловили лиходіїв, які впихали деревце у сіру Деу Нексію. Два старші чоловіки, один боягуз заметушився, каже до спільника — та дай їм пару гривень… Але ми з сусідом не для того їх ловили. Спробували апелювати до совісті і моралі, але марно. Чоловік признався що підполковник міліції на пенсії, був в Чорнобилі, прожив складне життя.., а деревце — так то ж нічийне. Якось м’яти бороду негоже двом пацанам старшому дядьку, і слів не розуміє. Пояснювали, що сьогодні деревце, завтра відро піску з пісочниці, післязавтра бордюри з тротуару стягнули і в результаті нічого не залишиться біля будинку. Розмова перейшла на високі тони, ми чекали бодай вибачення, але марно, зате витягнули обіцянку що післязавтра ці злодюжки привезуть інше дерево і посадять на місце старого. Взяли телефон, сфотографували лисину міліцейську і номера автомобіля. Я йому пообіцяв що “підмочу” честь мундиру на весь Тернопіль, після чого інший-боягуз заліз в машину і почав ховати лице, щоб ми ще його не сфотографували.

Важко сказати чи буде це уроком для цих двох чоловіків чи на наступний раз будуть обережніші. Але я радий що в нас дружній під’їзд і при бойовому кличі – “наших б’ють” виходить майже кожна квартира і дає добрячу відсіч всяким п’яним і неадекватним рагулям.

Святослав Журовський, Тернопіль Вечірній