Червона сатана зійшла на землю Тернопільщини

У 1922-24 РОКІВ Найстрашніші сторінки історії нашої країни це період голодоморів 1921- 1924 років, 1932-1933 років та 1947-1948 років. Комуністична партія, утверджуючи свою владу на Україні, прагнула довершити чорні справи російського імперського режиму по ліквідації української нації. Знаючи, що у сільському дорослому населенні України у 1921 році 41% становили мужчини, які здатні в руках носити зброю і не пішли в окупаційну більшовицьку армію, їх треби було знищити. Але постало питання. Як вбити? Всіх заморити голодом! Хай вмирають разом з дітьми, з батьками. Так дешевше для вбивців. Але мало їм було вбити народ України. На цьому комуністи ще хотіли заробити, щоб поповнити „свої” вклади в зарубіжних банках. Тоді, керманич великої партії, взнавши що найбільше накопичення золота мають церковні храми, кинув виклик допомогти голодуючим. А цей голодомор тоді був спровокований владними структурами Звертаючись до народу, Ленін пояснював, що за гроші, вилучені з церковних скарбниць, за позолоченні цінності, що прикрашають ікони, можна закупити достатню кількість хліба і нагодувати всіх. Цим врятується життя всіх громадян. А церковна влада сидить в розкошах, одягнена в золото, їхній шовковий одяг оздоблений цінними дорогими прекрасами. Вони не хочуть вам, голодуючи, віддати і спасти від страшного голод. А голодна людини бачачи що голодні дити помирають, здатні на все. Громадськість православної церков була шокована тим страшним нацьковуванням Леніним, обдертого, голодного люду один на одного і більшовицьким закликом йти на „найсвятіше” у всьому світі, церкву. 19 березня 1922 року під грифом „Сов. сёекретно” надходить лист членам Політбюро. „Именно теперь и только теперь, когда в голодних месностях едят людей и по дорогах валяются сотни, если не тисячи труппов, ми можем (и по етому должны) провести изьятие ценностей с самой бешенной и безпощадной энергией и не останавливаясь перед подавлениэм какого угодно сопротивления.. Чем большее число представиталей реакционного духовенства и реакционной буржуазии удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтоби на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смогли думать „ 19.03.1922 г. Председатель СНК В.Ульянов (Ленин) В самий короткий термін майже всі церкви були розграбовані і сплюндровані..Сорок тисяч священиків, монахів, дияконів, червоні комуністи розстріляли, Познущалися і позбавили життя сто тисяч віруючих що входили в церковну десятку, а в травні 1922 тридцять два митрополити й архієпископи України були розстріляні. Під час грабунку церков більшовики отримали прибуток до двох мільярдів золотих рублів. Один із лідерів комуністисного режиму М. Бухарін в цей час писав: „Ми заменили требуху филаретовского катехизиса- любимой моему сердцу „азбукой комунизма”, закон Божий — политрамотой, посривали з детей крести и ладанки, вместе икон повесили „вождя” и постараемся открить мощи Ильича под комунистическим соусом. Дурацкая страна!”. (Дані історика Олександра Добко, 6.11.2007 рік №45 „Нація і держава”) Ця страшна афера збагачення комуністів була створена для винещення української нації першим голодом. Комуністичні лідери збагатились, перекачавши церковні гроші та золото в Щвейцарські банки: Г.Зінов”єв 80 млн, Джержинський 80 млн.ї, Троцький в двох банках США 80 і 90 млн. Ленін 75 млн. Адже тоді у 22 році загинуло більше одного мільйона людей, з них до триста тисяч дітей. ( Дані політолога В. Трембецького) Вони вмерли, бо не мали засобів на існування, не мали що їсти. Не могли прохарчуватись на Україні, в свої хаті, на свої землі, бо вандали все нищили, забирали, палили. Червона сатана сплюндрувала все українське, а саме страшніше, привели до загибелі сотні тисяч дітей, цвіт нації, майбутнє України, які просили їсти, протягали свої рученята до немічної мами, надіялися на допомогу, надіялися на маленьку каплю їжі. Ні, страшна червона потвора забрала все від дітей, батька, маму і надію. А цю сатану, що навела на нашу землю смерть мільйонів українців від голоду заснув нелюд Ленін, випивши переповнену чашу людської крові. Таке не забувається, таке не прощається. Всі повинні пам’ятати причину по сіяння в душах наших людей почуття страху голоду, страшного терору, пам’ятати жорстокість, той цинізм, ті трагедії винищення всього українського. І повинні памятати всі, що цим голодом винищена третина дітей України в страшних муках, голодом стучно створеним комуністичною системою. 1933 рік. Комуністичною партією продовжується виконуватися вказівки Леніна відносно України. У нього було хижацько-імперіалістичне ставлення до нашої землі. У виданній в 1957 році збірки документів написаних В.Ульяновим „Ленін про Україну”, на кожній сторінці, в кожному рядку тільки читаєш про завоювання, пограбування та встановлення у нас найжорстокішого режиму. У своїх листах до тодішніх більшовицьких емісарів, що перебували на Україні, а це Сталін, Орджонікідзе, Шліхтер, одна вимога, конфіскувати і вивезти всі матеріальні цінності, проводити терор та розстріли наших громадян. („Ленін про Україну” ст.258, 663). Оцінивши події першого голодомору 1921 -1924 років, Московські комуністи зрозуміли, що не спромоглися поставити українців на коліна. Тоді вони вирішили провести друге, ще в більших масштабах винищення людей, а особливо підростаюче сільське населення. В цей час велика частина жителів України була сконцентрована в селах. Тому потрібно було об”явити війну на винищення української нації. Сталін посилає свого сатрапа П.Постишева. „Ты Паша, назначен нами туда в ролі главголо (главнокомадующего голодом). И этим оружием сделаеш там больше, чем Семен Будьоний конными армиями. Стасик (Косиор) немного растерался. А у тебя руки и воля железные. На етих слезняков (Петровский, Любченко, Чибар ) не обращай внимания” Та Паша приїхавши на Україну, отримав ще одне призначення—головного інспектора Всесоюзного переселенського комітету при Раднаркомі СРСР. ( Голод 1933 року в Україні. Мюнхен. 1993 рік ст.210) Тоді секретарі обкомів партії дуже ретельно виконували всі партійні доручення П.Потишева. Вони хизувалися тим , що їм партія доручила дуже важливу справу, нищити український народ, і саме страшніше нищити підростаюче покоління. Цвіт нації. Із звіту першого секретаря Дніпропетровського обкому партії Менделя Хатаєвича „ Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба за смерть. Цей рік став вирішальним нашої і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів. Ми виграли війну”. ( Голод 1933 року в Україні. Мюнхен. 1993 рік ст.220). Так, виграли комуністи. Війна голодом проти української нації забрала 12 млн .людей. З них 40 % – діти. А на місце знищених поселяли росіян. Тільки їз Горьківської, Іванівської та інших областей Росії було переселено коло 200 0000 колгоспних господарств, яких налічувалось близько 500 000 московитів. Це творився геноцид, тобто українців голодом вбивали за національною ознакою. Про це свідчить сама ліквідація Української автокефальної православної церкви, інтелигенції, українських командирів Червоної Армії. У 1933 році вся Україна перетворилась у справжнє пекло. Сатанинський вогонь випікав людей, щоб знаку не лишалось від нашої нації. Для винищення людей, крім голоду, на Україну в цей час ще запустили сипний тиф, малярію та інші інфекційні хвороби. „Секретарь Днепропетровского обкома КП(б)У. Совершено секретно. Анализируя смертость по области, видим что кривая смертности начиная с января 1933 года имеет направление вверх. Март 1933 года —родилось 50 человек, умерло до 1 года 46 человек.” Діти вмирали. Нація винищувалась. „Сообщение прокурора Днепропетровской области” Зарегестрировано много случаев наглой смерти детей школьного возроста,. Смерть наступала через 10-12 часов после заболевания. При заболеваний у детей болит голова, наступает блевота, сухость в глотке, боль в животе. Втрата расудка. . Как вияснилось, дети ели непросушенный сургат из лесних трав. Облпрокурор Кумпикеч Март 1933 года” Причина смерті дітей по висновку прокурора, в тому, що вони їли репяхи, кору дуба, цвіт берізки. Вина їх в тому, що не сушили. Логіка прокурора і його глобальні висновки причин смерті полягають в тому, що винні діти. Ні, не влада, не керманичі, і не керуюча комуністична партія. 1947 рік

Комуністична влада вирішила добити українське населення, яке лишилось після строшного періоду війни 41-45 років. І знову створенням голоду. Досвід був великий. Це надійна і економічно вигідна війна проти свого нескореного народу. Знову нищили підростаюче покоління. Величезна кількість людей, з підлітками та малими на руках почали ходити по Україні вишукуючи щось їстивне.

(Матеріали Озернянського архіву СБ ОУН) „ У Вишнівецькому районі збільшилось число війск МВД МТБ. В районному апараті пройшла реорганізація працівників. Число кадрових працівників збільшилось. Збільшилось і кількість оперуповноважених на кожне село. За кожним оперуповноваженим закріплена група 9-12 чоловік. Вони працюють за відповідними розробленими планами, які затвердив голова Вишнівецького райкому партії. Основна роль це участь у постійних нічних засідках, нічні перевірки хуторів, де все перевертали та викидали з ліжка навіть малих дітей на холод і дощ. Ходили по хатах, вриваючись без попередження, забирали що подобалось їм. Для бригад був складений графік „оперативної роботи” по відповідних селянських господарчствах для проведення ревізії. На озброєння вони мали дротяні штилі, великі молотки, лопати, ломи. Колупали стіни, розбирали печі. В приміщеннях хлівів та житлових будинків копали ями глибиною до півтора метра. З хлівів викидали сіно і солому на дощ, при цьому запитували чи підуть в колгосп, при цьому забирали всі продукти харчування. На Вшнівечинні в цей час часто по селах ходило багато жінок з дітьми зі східної України. По можливості вини оставляли своїх дітей у тих сім”ях, де був достаток. Багато східняків гинуло. Так у Вишнівецькому районі померло від голоду і замерзло 34 особи голодуючих в сходу. Західну Україну дуже тяжко було подолати комуністам голодом, УПА боролось за свою землю, за свій народ, бо йшла війна. На цей час у Вишивці стояв гарнізон чиселністю більшн 200 солдат. Режим Сталіна планував зовсім знищити українців як націю і вивести нас повністю з України і заселити нашу територію росіянами. Це засвітчив на XX з’їзді М.Хрущов. Адже у тому страшному пеклі, яке зробила червона сатана у 1922 , 1933 1947 роках на Ураїні загинуло коло 12 млн. людей. З них третю частину становили діти. А за мільйони жертв, ми українці ставили вождю памятники, поклонялись тим сатанівським мощам в Кремлі. І в нашому Збаражі у сімдесяті роки зробили страшне місце для поклоніння вбивцю дітей України. На цей час у районі було більше 3 тисяч членів більшовицького оточення. Вони вірили у ці страшні ідеї і вважали, що роблять все правильно. Та прозріли люди. Знесли сатану. Викинули на смітник історії. За ці дитячі жертви від спричиненого штучного голоду дітям України, вождеві комуністів немає прощення. Непрощенні і ті, хто виконував ці вказівки створення голоду, непрощенні і ті, хто не визнає причин цього страшного голоду.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

загрузка...

Comments are closed.