10 зловісних таємниць СРСР очима США: операція “Флейта” і “атомна бомба у валізі”

Американський журнал Foreign Policy склав список найбільш зловісних таємниць СРСР, які досі лишаються нерозгаданими.

Таємниці розставлені в довільному порядку без розподілу їх по місцях за значимістю. Серед них – доля золота КПРС, секрет добре захищеного бункера на Уралі, ефективність роботи зовнішньої розвідки в епоху холодної війни, програма СРСР з розробки біологічної зброї, відзначає видання, – пише ТСН.

1. Доля мільярдів доларів і золота КПРС, які нібито залишилися після розпаду СРСР, залишається невідомою. За даними зарубіжних ЗМІ, ці кошти були покладені в закордонні банки, проте докази цього твердження поки не знайдені. З’ясуванням долі багатств партії в різний час займалися такі громадські та політичні діячі, як Юрій Батурин, Аркадій Ваксберг, Михайло Геллер, Борис Кагарлицький, Володимир Крючков, Леонід Млечин, Олександр Невзоров, Юрій Щекочихін.

За дорученням Єгора Гайдара золото партії шукало приватне детективне агентство Kroll Associates, але безрезультатно.

Деякі дослідники, у тому числі західні, вважають версію про існування золота КПРС міфом. На думку інших, золото дійсно було, але його розікрали ще на початку 90-х.

2. Ще одна таємниця, відповіді на яку немає: чи було розроблено в СРСР портативну ядерну зброю. Генерал Олександр Лебідь в 1997 році стверджував, що у спецслужб було близько сотні таких бомб “у валізці” потужністю в одну кілотонну кожна, причому половина з них нібито пропала. Громадський і політичний діяч, професор Олексій Яблоков підтверджував існування таких пристроїв. За даними біолога, портативні ядерні заряди були створені ще в 70-х роках на замовлення КДБ для проведення терактів. За відомостями Яблокова, аналогічні ядерні міні-заряди були виготовлені і в США.

У Міноборони тоді ж категорично спростували ці заяви, зазначивши, що подібних пристроїв взагалі не існує, і через високу ціну їх створення не під силу навіть для такої багатої країни, як США. Як припустили в відомстві, ймовірно, Лебідь переплутав бомби “у валізці” з атомними протипіхотними мінами.

AFP

Зона відчуження ЧАЕС

3. Видання пише, що до цих пір незрозуміло, чому займав в 1986 році пост генерального секретаря ЦК КПРС Михайло Горбачов, який оголосив про Чорнобильську катастрофу лише через два з гаком тижні після вибуху реактора.

Нагадаємо, цього року відзначалося 25-річчя катастрофи. У зв’язку з датою було оприлюднено багато секретних відомостей, які переховувалися владою.

4. Ще однією цікавою темою для вивчення темних місць, на думку журналу, є робота в СРСР над створенням біологічної зброї. Що стало з напрацюваннями після розпаду імперії, незрозуміло.

За деякими даними, СРСР в 1942 році застосував біологічну зброю проти фашистів під Сталінградом. Військові були заражені через гризунів туляремією. Офіційно ця версія підтвердження не отримала.

Про те, що розробки в цій галузі активно велися, свідчив, на думку дослідників, дивний спалах сибірки в Свердловську в квітні 1979 року. Як припустили експерти, витік небезпечного вірусу стався з лабораторії Свердловськ-19. У той же час, за офіційною версією, причиною захворювання стало м’ясо заражених корів. Не виключалася і диверсія спецслужб США.

5. Відомості про Карибську кризу 1962 року також є суперечливими. Як зазначає The Foreign Policy, до цих пір невідомі протоколи переговорів Рауля Кастро, Че Гевари і Фіделя Кастро з главою СРСР Микитою Хрущовим, хоча вони могли б пролити світло на те, чому Куба розмістила ядерну зброю і які уроки світові лідери отримали з кризи.

6. Також американці вважають інтригуючою таємницю операції КДБ “Флейта”, в ході якої проводилися випробування біологічної зброї.

Вчений-мікробілог Кен Алібек (Канатжан Алібеков), який емігрував на початку 90-х в США і займав пост заступника директора програми біозброї в СРСР, стверджував, що головною метою операції була розробка психотропних і нейротропних біологічних речовин для спецоперацій, у тому числі політичних вбивств. Алібека у військових колах СРСР вважали зрадником, який розкрив підготовку СРСР до біологічної війни.

Ядерний вибух. Ілюстрація

7. Позначаючи ще одну таємницю, журнал пише, що з 1981 року Москва наказувала КДБ і ГРУ терміново збирати інформацію про можливий перший ядерний удар США. Поки точно невідомо, як реагували на донесення радянські керівники, особливо Юрій Андропов.

Ключовий внесок в запобігання ядерного удару в критичний період “холодної війни” в 1983 році під час проведення навчань НАТО Able Archer 83 приписується колишньому полковнику КДБ Олегу Гордієвському. Дізнавшись від нього про паніку в керівництві СРСР, де вирішили, що під виглядом навчань Захід готується до ядерного удару по СРСР, Великобританія і США змінили програму навчань.

8. До цих пір немає відповіді, на питання, для чого призначався підземний бункер на Уралі, відомий під кодовою назвою “Грот”, будівництво якого почалося на початку 1980-х. За непідтвердженими даними, там мав розміститися штаб ракетно-стратегічних сил, здатний вціліти в ядерній війні. Будівництво було незабаром викрите американською розвідкою.

9. Як пише журнал, США багато років безуспішно намагалися підрахувати, наскільки великим був тягар оборони і безпеки для радянської економіки. На думку екс-співробітника ЦК КПРС Віталія Катаєва, оборонний сектор становив близько 20% радянської економіки. За оцінками ЦРУ, ця цифра становила 15-17%. Повних даних з цього питання досі немає.

10. Останньою таємницею, на яку звернув увагу Foreign Policy, стала ефективність радянської зовнішньої розвідки. За словами того ж Олега Гордієвського, повідомлення КДБ часто базувалися на матеріалах з газет, так як СРСР бракувало достовірних джерел.

Саме з цієї причини ядерна загроза з боку Заходу сильно переоцінювалася. Чи не було головною проблемою те, що розвідка повідомляла радянському керівництву те, що воно бажало чути, констатує журнал.