Чому й за що вбили відомого прикарпатського мольфара?

Минулого тижня Прикарпаття облетіла страшна звістка: у  п’ятницю зранку в селі Верхньому Ясенові Верховинського району у власному будинку вбили відомого далеко за межами нашої області прикарпатського мольфара Михайла Нечая.

Звичайне вбивств у нас час на жаль вистачає, але загибель мольфара, іншими словами чаклуна викликало одразу величезний резонанс. Більше того, спосіб убивства був цинічним. Кажуть, що Пан Нечай уже провадив прийом людей. Ось до нього зайшов черговий відвідувач. Через деякий час він вийшов і сказав, що мольфар просив поки що нікому не заходити. Та людей, котрі чекали в черзі, здивувало, що Нечай щось довго нікого не запрошує. Коли заглянули до кімнати, де він приймав, то побачили, що мольфар уже мертвий. Його вбили ударом ножа в шию. Знаряддя злочину залишилося в кімнаті.

Убивцею одразу зацікавилися високопоставлені міліціонери, навіть сам керівник Прикарпатської міліції подався на місце злочину. Невдовзі міліціонери не лише встановили особу, котру є всі підстави підозрювати у скоєнні цього злочину, — жителя одного зі східних регіонів України, але й виготовили його «фоторобот» і за день спіймали злочинця.

На цьому історію можна було б закінчити, з огляду на те, що так чи інакше виявиться, що особа психічно хвора,почула голос з «неба», отримала «звідти» ж наказ і виконала «богоугодне» діло.

Однак, ми б не стали так закінчувати розповідь, з огляду на два аспекти справи. По-перше, хвиля вбивств чаклунів прокотилася щойно по всьому світу, особливо в країнах колишнього СНД. Чарівники, відьми, гадалки, цілителі, «білі» та «чорні» екстрасенси падають жертвами невідомих убивць. Вірніше, вбивці відомі, і мотиви у них здебільшого виказані: одні розправляються з ворожбитами, що начебто наводять на них порчу, інші чують голоси «з неба» і виконують «накази» на ліквідацію чаклунів, ще інші просто розправляються з конкурентами, секс-партнерами( як правило не традиційної секс орієнтації)  і так далі і таке інше.

Достатньо задати  в Інтернеті пошук на тему «убивство колдунів» і ви отримаєте гору інформації, як ось:

«Супружескую пару, занимающуюся «нетрадиционными методами лечения и гаданием», пытались убить неизвестные в Дагестане. Мужчина и женщина госпитализированы с огнестрельными ранениями»

«Обиженная пациентка “заказала” ограбление и убийство колдуна и знахаря
Фанатики зверски сожгли двух “колдунов”»

«В Дагестане и КБР истребляют гадалок и целителей: три убийства за неделю»

«В Алматы зверски убит целитель и “белый энергетик” Александр Бодров»

«Более 20 человек арестованы в Индии за убийства «ведьм и колдунов»

Щойно на екранах російського телебачення показали цікавий документальний фільм з ведучою Анною Чапман про серію загадкових убивств чаклунів та магів в Росії та в Україні.

І ще один (другий) аспект: «віруючі» прикарпатці, які здебільшого негативно відносяться до всіляких відьом, відьмаків, гадалок, знахарів, оскільки Церква час від часу научає сторонитися представників світу чародійства, все ж таки час від часу піддаються спокусам зцілитися різного роду чудесами та силою кудесників.

Тому клієнтури в чаклунів «дуже віруючого» Прикарпаття ніколи не відбавляється. Достатньо чаклунам перейменуватися в «знахаря», «цілителя», і віруючий греко-католик чи автокефал вже повалив «зцілюватися». Причому зцілюється наш земляк всім чим завгодно: найбільш популярною в Галичині є поклоніння різним сумнівним «мощам»: відрізаним головам, рукам та іншим трупним кавалкам, які возять церковні предстоятелі з метою поклоніння та «оздоровлення». У Львові на Личаківському цвинтарі жінки щодень вибирають землю з гробу святого владики Чернецького і насипають її собі для «оздоровлення» в труси, в ліфчики, в панчохи. Причому роблять це не тупі бабці, а навіть поважного віку викладачки івано-франківських вузів(!!!).

Справа з мольфаром Нечаєм подібна. Достатньо вигадати якесь гарне слівце, як от МОЛЬФАР, вдягнутися в гуцульський стрій і вже успіх: в усіх ЗМІ тебе прихвалюють на всі лади. І щоб не робив нещасний Михайло Нечай, якби там не передвіщав людям тайни, а свою тайну так і не пізнав: довідатися, що рука з сокирою зависне того злощасного дня над його головою не зміг, не ухилився й зліг в домовину.

І щоб там не писали ЗМІ сьогодні про загибель прикарпатського мольфара, зрозуміло, що люди які отримують вказівки «від бога» на знищення чаклунів, черпають свої «знання» в тому самому місці, що самі чаклуни. Один цілитель, що відрікся свого мистецтва й навернувся до живого Бога, у згаданому фільмі Анни Чапман розповідає про вимогу тих сил, які допомагали йому «зцілювати»: «Голос наказував віддати мені те, що в мене є – тобто моє життя». Отже «цілительські» сили розраховували на те, що він вчинить самогубство. Проте, він добре жив як і тисячі інших цілителів, тому не збирався добровільно покидати цей світ. Згодом страшні нещастя сталися в його сім’ї: загинули син та дочка в дивних обставинах. Нарешті сам він з дружиною відчув погіршення у фізичному та матеріальному відношенні. Відтак усвідомив, що «допомагати» іншим людям стає для нього просто небезпечно, тож розкаявся та вернувся до Бога. При цьому колишні «брати»-чаклуни йому продовжують погрожувати пекельною розплатою і у фільмі про це відкрито заявляють з екрану.

Вмішуватися в справи Божі, в його плани за допомогою «народних умільців» небезпечно. Зрештою, кожна людина повинна напряму звернутися до Господа, народитися згори, відмовитися від ідолопоклоніння, змінити своє життя і тільки тоді розраховувати на зцілення чи вирішення своїх проблем. Натомість, наші люди шукають легшого шляху: «цілющого» зілля, яке б ураз вилікувало їх від гріхів цілого життя.

Андрій Мева, Острів