«Понад 2 тисячі маскувальних сіток і волонтерство без вихідних»: історія тернополянки Ірини Великої
Допомога фронту починається не завжди з великих зборів чи масштабних проєктів. Часто вона народжується з простого рішення — не залишатися осторонь. Саме таким принципом керується тернополянка Ірина Велика, яка вже понад чотири роки щодня присвячує свій час волонтерству, підтримуючи військових, поранених захисників, ветеранів, дітей та людей, які потребують допомоги.
Про свою діяльність вона розповіла у програмі «Будь взаємно» на телеканалі Тернопіль1.
Від власної справи — до постійної допомоги військовим
До початку повномасштабного вторгнення Ірина працювала адміністраторкою у медичній клініці. Згодом разом із чоловіком Віталієм наважилася відкрити власний бізнес.
Втім, паралельно з роботою подружжя вирішило допомагати українським військовим.
«Завдяки нашим військовим ми маємо можливість жити, працювати і розвивати власну справу. Тому для нас було природно підтримувати тих, хто нас захищає», — каже волонтерка.
Перші кроки розпочалися з допомоги пораненим бійцям у лікарнях Тернополя. Згодом Ірина долучилася до плетіння маскувальних сіток, а з часом ця справа стала невід’ємною частиною її життя.
Маскувальні сітки просто неба
Однією з особливостей волонтерської діяльності Ірини є те, що маскувальні сітки плетуть просто на вулиці.
Одна з локацій розташована поруч із місцем роботи волонтерки. Також сітки виготовляють біля медичного гуртожитку та у Тернопільській школі №14.
Спочатку така діяльність просто неба дивувала перехожих.
«На початках було незвично. Одні люди дякували, інші проходили повз, хтось долучався. Але з часом усі звикли. Тепер багато людей приходять і допомагають», — розповідає Ірина.
Особливо активними помічниками є вчителі, школярі, внутрішньо переміщені особи та мешканці прилеглих районів.
Бували випадки, коли військові, приїжджаючи забирати готові сітки, самі ставали до роботи.
«Для них було дуже зворушливо бачити, як люди просто стоять на вулиці й плетуть маскування спеціально для них. Декого це розчулювало до сліз», — пригадує волонтерка.
Понад дві тисячі сіток для фронту
За роки повномасштабної війни Ірина разом із однодумцями виготовила понад дві тисячі маскувальних сіток.
Усі вони створюються відповідно до запитів військових.
«Хлопці звертаються особисто. Кажуть, який потрібен розмір: 6 на 4 метри, 8 на 6 чи інший. Ми підбираємо кольори відповідно до пори року та місцевості, де вони служать», — пояснює жінка.
Серед отримувачів допомоги — військовослужбовці різних бригад і підрозділів. Часто бійці навіть не називають своїх частин, а просто просять про допомогу.
Процес виготовлення сіток триває практично безперервно.
«Працюємо з дев’ятої ранку до восьмої-дев’ятої вечора. Якщо люди хочуть допомогти, їм нічого не потрібно приносити. Усі матеріали є на місці», — зазначає Ірина.
Тканину, матеріали та основу для сіток допомагають забезпечувати небайдужі мешканці міста, друзі волонтерів та місцеві благодійники.
Волонтерство без вихідних
Ірина зізнається: за час великої війни її вихідні можна перелічити на пальцях рук.
«Практично працюю без вихідних. Мороз, сніг, дощ — це не причина зупинятися. Для мене найважливіше, щоб наші військові були забезпечені всім необхідним», — говорить вона.
За словами волонтерки, сьогодні вона вже не уявляє свого життя без допомоги іншим.
«Дарувати тепло людям, які цього потребують, для мене дуже важливо. Якщо хтось звертається по допомогу, ми завжди стараємося знайти можливість підтримати».
Допомога ветеранам, дітям та людям з інвалідністю
Окрім підтримки військових, Ірина активно допомагає ветеранам, людям з інвалідністю та родинам, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Волонтери збирають одяг, продукти, ліки, канцелярське приладдя для дітей та інші необхідні речі.
Також вони підтримують громадські організації людей з інвалідністю, які проводять творчі заходи та благодійні акції на підтримку Збройних сил України.
«Кожен звертається зі своїми потребами. Ми намагаємося поставитися з розумінням до кожної людини і допомогти настільки, наскільки можемо», — каже Ірина.
Домашні смаколики для військових
Ще одним важливим напрямком діяльності волонтерки є приготування домашньої їжі для захисників.
Щовівторка та щосуботи Ірина готує смаколики для поранених військових у лікарнях Тернополя та для бійців на фронті.
З часом до цієї справи долучилися й інші небайдужі мешканці міста.
«Я почула від волонтерів, наскільки хлопці радіють домашній їжі. Саме тоді вирішила, що буду регулярно готувати для них», — розповідає жінка.
Серед улюблених страв військових — домашній холодець, голубці, м’ясні страви, риба, випічка та десерти.
Особливо запам’яталася реакція бійців на холодець.
«Дівчата телефонували й казали, що емоції неможливо передати словами. Хлопці просили добавки, бо це була справжня домашня українська страва», — усміхається волонтерка.
Найбільша підтримка — родина
Ірина переконана, що без підтримки сім’ї не змогла б робити стільки добрих справ.
«Моя найбільша підтримка — це чоловік Віталій і донька Юлечка. Вони завжди поруч, допомагають і підтримують усі мої ініціативи», — каже вона.
«Не залишайтеся осторонь»
Сьогодні волонтерка закликає тернополян не бути байдужими до потреб військових.
На її думку, з часом кількість охочих допомагати стала меншою, хоча потреби фронту залишаються величезними.
«Не потрібно залишатися осторонь чужої біди. З маленьких справ народжується велике добро. Кожен може знайти спосіб допомогти — часом, працею, підтримкою чи добрим словом», — переконана Ірина.
І додає: волонтерство для неї давно стало не окремою справою, а способом життя.
«Дарувати добро, підтримку і любов людям — безцінно. І поки наші військові нас захищають, ми повинні підтримувати їх у відповідь».
Саме такою є головна життєва формула Ірини Великої — бути взаємно небайдужими, підтримувати одне одного і разом наближати перемогу України.
