Тернопіль можуть зганьбити на весь світ!
Минулого тижня у Тернополі бурхливо обговорювали факти масового отруєння безпритульних собак. З десяток з них прирекли на тривале конання в страшних муках. Подейкують, що в деяких випадках це відбувалося на очах у дітей. Чи вчинили розправу над тваринами заїжджі догхантери, чи це справа рук місцевих гицлів – невідомо.
Активістка «Асоціації захисників безпритульних тварин «Ноїв ковчег» Олена Дейнека стверджує, що причиною смерті тварин стала дуже сильна отрута. Про це свідчать розтини трупів собак, які «ковчегівці» оплатили із власних кишень. Захисники тварин припускають, що псів труїли кістками, вимоченими у небезпечних хімікаліях, тобто до розправи готувалися заздалегідь.
«На очевидців сьогодні здійснюється тиск з боку ветеринарних органів, які не хочуть здійснювати розтини. Проте ми платимо свої гроші. І сьогодні у нас є пропозиція від медуніверситету і від однієї львівської інстанції взяти на дослідження трупи собак», – заявила пані Дейнека на засіданні Тернопільського прес-клубу. Вона також повідомила, що є журналісти CNN та «Голосу Америки», які готові відзняти сюжети про жорстоке поводження з тваринами у Тернополі, «прославивши» його на весь світ.
Куди ж ідуть гроші з міської казни?
Точної кількості чотирилапих безхатченків у Тернополі ніхто не знає. Навіть самі захисники тварин називають дуже приблизну цифру – від однієї тисячі до трьох. Стерилізація однієї тварини вартує 300 гривень. Представники «Ноєвого ковчегу» стверджують, що за власні кошті стерилізували понад чотири сотні собак. За бюджетні кошти, за словами головного спеціаліста відділу благоустрою та екології управління ЖКГ Оксани Ілліч, із 2009 року стерилізовано 1300 псів. Між тим, лише за останні два роки на утримання та регулювання чисельності бродячих тварин із міського бюджету виділяють по 180 тисяч гривень. Дивно, що ситуація, попри гідне фінансування, не поліпшується. Олена Дейнека стверджує, що ці гроші просто списують: «Якщо міська рада робить стерилізацію і біркує собак, розміщаючи їх в Дичкові, я хотіла б подивитися на це біркування, на їхні номери, бо мусить бути протокол. Поважна організація, яка має бюджет, повинна звітуватися за ці гроші. Мусять бути докази, що собак було простерилізовано. Наші волонтери працюють в Дичкові три рази на тиждень, і ми знаємо всіх собак, котрі там перебувають, скільки вони їдять, які їхні морди, які їхні номери після стерилізації… Якщо це знає міська рада, то немає питань – дайте нам свої звіти… Але оскільки таких собак я не бачила, ніхто їх не бачив – це міфічні собаки, на яких списуються гроші на їхнє утримання і годування».
Аналогічна ситуація вимальовується і з собачим притулком у Дичкові, на завершення будівництва і введення в експлуатацію якого міським бюджетом цьогоріч передбачено 129 тисяч гривень. Щодня там перебуває від 30 до 50 собак. Сім вольєрів призначені тільки для тварин після стерилізації, тих, які мають потомство, або агресивних собак, що потребують ізоляції. Решта – бігають по території. За словами Олени Дейнеки, утримується він виключно за благодійні пожертви тернополян.
Що робити?
Бродячих тварин «ковчегівці» називають міськими санітарами. На доказ цього наводять приклад Москви: коли до Олімпіади-80 там винищили всіх чотирилапих безхатченків, мегаполіс заполонили щурі та інші шкідники, з якими комунальники досі не можуть дати собі ради. Натомість у Стамбулі, за словами пані Дейнеки, проблему вирішили, надавши бродячим тваринам статус муніципальних.
«Місту» ж вдалося відшукати значно ближчий територіально та практичніший підхід до того, щоб кількість бродячих собак якщо не зменшилась, то принаймні не збільшувалась. Адже їх не закидають із космосу і не завозять зі сусідніх країн. Більшість із них колись мали господарів, які викинули своїх улюбленців на вулицю.
Так от, у Луцьку, за рішенням міської ради, уже введено обов’язкову електронну реєстрацію домашніх тварин. Здійснюється вона через Інтернет, займає кілька хвилин і є безкоштовною. Подальші кроки – нарахування податку на тварину, чіпування і стерилізація. Тамтешні захисники тварин переконані, що такі заходи – єдиний спосіб навести порядок із тваринами у місті. Так, чіп дасть можливість завжди ідентифікувати собаку, якщо та загубилася. А стерилізація – просто необхідна цивілізована умова нормального співіснування собак і людей. Якщо людина хоче розводити собак – вона повинна взяти ліцензію і робити це під наглядом кінологічних клубів, вважають у Луцьку. Наразі остаточно не вирішено, скільки саме змушені будуть платити лучани за своїх домашніх улюбленців. Сходяться на тому, що розмір «собачого» податку залежатиме від розмірів тварини: за маленьку собаку – 2 гривні щомісяця, середню – 4 гривні, велику – 6 гривень, а за пса дуже великих розмірів – 14 гривень. Міркують і над запровадженням пільг, наприклад, для пенсіонерів або тих, хто взяв тварину в притулку. Так само можуть бути пільги у послугах із чіпування і стерилізації для тих, хто не має змоги заплатити.
Такі заходи не тільки дисциплінуватимуть власників тварин, а й дозволять за рахунок «собачого» податку акумулювати кошти для утримання чотирилапих безхатченків, реалізації інших проектів, пов’язаних із нормальним співіснуванням людей і тварин. Вочевидь, досвід лучан міг би знадобитись і в Тернополі.
Наталя Федорців, Місто
Коментарі вимкнені.