Тернопільська художниця Віта Возняк ділиться секретами успіху (фото)

Коли зустрічаю десь цікавих людей – відразу пропоную їм стати героями публікації.  Знаю, що з творчими людьми буває важко, часто вони бувають капризними, впевненими у власній неперевершеності, і гадають, що зовсім не заслужено не займають перших шпальт центральних ЗМІ. Віта Возняк  виявилася дуже творчою,  але зовсім не такою, як переважна більшість творчих людей. Дуже мила, приємна і якась  навіть зворушлива художниця своїми  роботами  підніме настрій кому завгодно.

П’ятикурсниця психолого-педагогічного факультету Тернопільського національного  педагогічного університету  імені Володимира Гнатюка Віта Возняк працює у молодіжному центрі праці.

Батьки Віти – художники, але  працюють в інших сферах: мама – малює маслом, батько –  займається художньою різьбою по дереву.

–          Малювати я не навчалась. З уроків малювання в школі втікала, – розповідає Віта, – Свобода і  незалежність –  основне у творчості. Але деколи  доводиться малювати на замовлення, тож  я зараз на етапі переходу з  “того що треба намалювати” в статус “того що хочу намалювати”.

Захоплення малюванням почалося з того, що просто перейняла батьківські хобі.  Малювала, напевне, завжди. Спочатку – простим олівцем, потім відкрила для себе кольорові. Також я розмальовую стіни. А минулого березня мені подарували вітражні фарби для скла і кераміки і з цього почалось те, що на даний момент мені подобається найбільше. Горнятко, як на мене,  це найкращий подарунок. Тепле горнятко з кавою чи чаєм асоціюється із затишком і комфортом, – вважає молода художниця.

Також любить Віта Возняк  малювати і на «великому» склі:  у її доробку декілька картин на склі вітражними фарбами. Перша з них була продана (і, поки що, єдина)  у День молоді двадцять восьмого червня на острові «Чайка» в Парку Шевченка.  Це була картина  великого формату із зображенням  кота блакитного кольору на даху.  Що любить малювати найбільше дівчина відповісти не може:

–          Найбільше люблю малювати… якщо чесно, то не знаю що…  Коли малювала на папері олівцем – то людей, особливо обличчя, очі.  А зараз малюю переважно на горнятках і склянках. Тут головне,  щоб була історія, певна розповідь.  Я постійно перебуваю  в пошуках таких історій. Але,  напевне, поки людина щось творить – вона завжди в пошуку, тому «шукати» я напевно буду довго. Г оловне – не зупинятись.

Ми поцікавилися, звідки така молода мисткиня черпає натхнення.

–          Натхнення черпаю передусім, напевно, з коханої людини, – розповідає Віта, – Принаймні, завдяки йому з’являється більше віри і впевненості в собі. А ще натхнення можна черпати із здивування і захоплення від чогось побаченого чи почутого. От, наприклад,  зараз чудесна пора – ввечері світять жовті ліхтарі на фоні яких обмерзлі гіляки дерев і сніжинки виглядають якось чарівно і космічно.

Поміж своїми «пошуками» та творчістю, Віта розповідає про власні мрії:

–          Звичайно, я б хотіла організувати виставку. Та розмальовані горнятка надовго не затримуються в мене.  Тому складно назбирати  достатню кількість робіт для виставки. Для того, щоб робота була успішною – головне не боятися. Страх вбиває творчість, ініціативність.  Знаю це з власного досвіду.  Головне – бажання і віра в себе. І ні на секунду не сумніватися, що все вдасться. Насолоджуватися процесом, а не результатом, і в жодному разі не обмежувати себе. Звільнитися від рамок, сумнівів, страху – і ви зможете творити чудеса! – ділиться особистими секретами успіху молода тернопільська художниця.

Оля Терещук