«Добре вродили помідори і виноград. Моє вино найкраще», – Ярослав Свистун, житель Чорткова, колишній міліціонер

2015-й добрий, тим що скінчилося клеєння шпалер. Рік був напруженим, як в особистістному, так і в суспільно-політичному розумінні.

Найбільше здивування – нагла старість. Таке відчуття, що я скочив просто в неї з розгону.

Великої радості не було. Добре вродили помідори і виноград. Моє вино найкраще. Але нема поціновувачів, окрім одного румуна, що прибився до родини.

Розчарували ті, кого я мав за друзів.

Душа, характер, переконання, залишилися незмінні.

Перестав ходити на публічні заходи, бо впевнився остаточно – мій світ нікого не цікавить, бо як тільки виникає інтерес, його требі ділити. То і є зміна в житті.

Маю надію втекти від цієї бездушної поверхневості, прихопивши з собою задуми, які ще будуть на часі.

Мій новий рік тоді коли щедрують – “прилетіла ластівонька”. А в цьому житті я заручник тотальної вбогості і безмежної дурості. От так вийшло чи то не по людськи, чи – по людськи, аж занадто…