“Мама” для п’яти тисяч немовлят

Не одній сім’ї вона допомогла збагатитись щастям. Саме з її допомогою матері отримують свій найдорожчий скарб – свої коханих діток. Її золоті руки допомагали тамувати біль у такі нелегкі і водночас щасливі миті напередодні появи коханої кровиночки на світ…

Вона, Шило Ліна Віталіївна, талановитий лікар акушер-гінеколог, прекрасна жінка і дивовижна людина.

За роки своєї роботи в медицині вона стала «мамою» для п’яти тисяч немовлят!

–         Це відчуття не притупилось з роками… Всі роки, після того як чула плач новонародженого немовляти, на мої очі навертались сльози щастя… – зізнається Ліна Віталіївна. І мов в підтвердження – дві-зірочки сльозинки блиснули в куточках її добрих очей.

Бажання працювати в медицині виникло у Ліни Віталіївни ще в дитинстві. Вже тоді вона заходила у пологовий будинок, де працювала мама подружки, як у храм. Тож не дивно, що дівчинка Ліна, яка народилась і зростала у м. Теофіполі, що на Хмельниччині, закінчивши школу із золотою медаллю, вступила у медичний інститут. До слова, їй пощастило стати випускницею першого випуску нашого тернопільського тоді ще інституту  (1957-1963 рр)!

На останньому курсі навчання Ліна Віталіївна вийшла заміж за свого одногрупника, разом вони поїхали на роботу у м. Золотий Потік. Це були складні повоєнні роки, фахівці були потрібні всюди.

Та у 1968 році чоловіка Івана Миколайовича перевели у Тернопільську обласну лікарню, де до сьогодні працює лором-отоларинологом. А Ліна Віталіївна, довчившись у клінічній ординатурі, стала на шлях роботи з жінками. Займала  різні посади, та, як зізнається, найбільше їй полюбилась акушерська справа.

Перші пологи вона прийняла ще в Золотому Потоці. З тих пір усвідомила, що головне – співпраця з акушерками, а ще – спокій і врівноваженість у будь-якій ситуації. Маючи практичні навики, здобуті в районі, тут вже їх відшліфовувала. Багато чим завдячує Надій Романівні Рижак,  професіоналу з великої літери.

Траплялись різні ситуації, не всі пологи закінчувались благополучно. І за них не перестає боліти серце у лікарки. Пояснює:

–         Зараз мертво народження або народження хворих дітей частішає. Екологія, імунітет – це важливі фактори для здоров’я і жінки, і немовляти. Однак найчастіша проблема – різні інфекції, які передаються статевим шляхом. Вони вражають внутрішні органи дитини, коли ще та знаходиться в утробі матері… Значно легше з ними боротись стало, коли доступним стало УЗД (вкінці 80-х років), але тоді ситуація була дещо іншою…

А ще пригадує, що найвища народжуваність спостерігалась у 60-70-ті роки. Потім кількість новонароджених дещо зменшилась. А от зараз, з появою державної допомоги для матерів, цей показник дещо підвищився. Однак і лікарі усвідомлюють сумну статистику – чимало «матерів» зважуються на пологи якраз заради грошей, і, схоже не усвідомлюють, що дитина потребуватиме уваги і надалі, коли коштів надходити не буде…

Восьме березня – родинне свято

–         Восьме березня для мене – символ початку весни: пробудження природи і всього живого в ній, теплих, нових почуттів та сподівань.

А для нашої сім’ї – це родинне свято. Сьомого березня 1964 року у нас народився син Олександр, а восьмого березня 1972 року –  донька  Наталочка.

Добре пам’ятаю той день, коли після пологів мене перевели  в палату, а там на тумбочці на мене вже очікував розкішний вазон з першими весняними примулами. Цю мить, цю свіжість і чудовий аромат квітів я відчуваю до сьогодні. Це був подарунок від мого чоловіка…

Та це короткі спогади про родинне щастя – Ліна Віталіївна, хоч і вважає найголовнішим в житті свою родину, однак робота – майже на тому ж щаблі.

Завжди уважна до своїх пацієнток, вона ніколи не дозволить собі грубо відповісти на запитання, чогось не пояснити. Кожного разу подає руку вагітній жінці, яка піднімається з кушетки (знаю це на власному досвіді). Спокійна, врівноважена, Ліна Віталіївна завжди знайде добре слово для всіх жінок, які знаходяться у цьому трепетному стані.

«Людина має сенс життя до тих пір, поки вона допомагає іншим»

–         Моя віра – в добро: не потрібно боятись його творити і терпляче зносити всі випробування, які дає нам Бог на життєвій ниві!

Щастя для мене – дарувати радість сім’ям. Коли в дітей все гаразд, коли вдома все добре. Коли на душі спокійно і тепло – оце і є справжнє щастя.

І щоб постійно перебувати у стані щастя, людині потрібно не накопичувати неприємності, не носити в собі негатив, не зводити рахунків з кимось і не заздрити – просто творити добро.

Мрію, щоб онуки виросли достойними людьми, щоб любили людей, щоб були здоровими і милосердними, щоб їм вільно жилось в своїй Богом даній країні.

Моє кредо: «Йдучи життям не сій пустих ідей. Трудися скромно, поки сил забракне. Тримайся за життя любов’ю до людей»

А жінкам бажаю – бути острівцем миру, спокою, сімейного затишку і родинного щастя серед хвиль сьогоднішнього розбурханого моря…

Ліна Віталіївна майже пів століття (48 років) віддала своєму покликанню – роботі із жінками, зі всіма їхніми радостями та бідами… Та найдовше працювала у пологовому будинку №1, що на вул. Замковій.  Хоч і колектив був чудовим, і роботу свою виконкувала гідно і самовіддано – втрата улюбленої сестри, яка трапилась минулої зими, вивела її з робочого строю на якийсь час. Це була жахлива трагедія для Ліни Віталіївни – втрата рідної людини. І з роботою в пологовому будинку також довелось попрощатись…
Та її гостинно прийняла до себе клініка “Медікус”, що вкотре підтвердило, що чудові фахівці потрібні всюди і завжди незалежно віку. Головний лікар “Медікуса” Швед Андрій Миколайович, який до слова став цьогоріч “Людиною року”, запросив Ліну Віталіївну на роботу до клініки, і тепер саме тут ви можете знайти її незмінну посмішку та почути доброзичливі поради.

Розмовляла Оля Терещук