Найсправжніший Дід Мороз живе у Тернополі!

Новий рік, мабуть, єдине у році свято, яке обіцяє нам окрім посмішок та веселощів,  чудо, феєрію! Якщо віра й очікування чудес не згасає у душі, – значить,  все найдивовижніше у нашому житті ще попереду. Для мене ж одним з найбільших передноворічних чудес  стало знайомство із справжнісіньким Дідом Морозом! І не дивуйтесь, цей новорічний персонаж справді існує!

Найсправжніший  Дід Мороз  живе у Тернополі!

Дехто вважає, що українські діти більше люблять святого Миколая, а не Діда Мороза. В цьому є раціональне зерно, адже Миколай – наш, український, а от Дід Мороз – «радянський».  Проте малеча однаково чекає на подарунки і від першого, і від другого. А казковий Дід Мороз, для них привабливий ще й тим, що його, на відміну від Миколая Чудотворця, можна побачити, з ним можна поговорити. Тому усі з нетерпінням чекають на цього дідуся в червоному кожусі та з білою бородою.

Роль головного Діда Мороза Тернополя вже понад півстоліття виконує драматичний актор  Тернопільського академічного драматичного театру Безпалько Михайло Антонович, який люб’язно погодився розповісти, як живеться «заслуженому робітнику новорічної казки» .

–              Цю роль я виконую з 1957 року, хоча сам в Діда Мороза не вірю. Хоча, як можна не вірити в самого себе? – посміхається. –  Особливого сценарію проведення Новорічного свята я не визнаю, для кожної дитини шукаю індивідуальний підхід. Я  ніколи не «сюсюкаюся» з ними, вважаю  їх дорослими і поважаю  їхній вибір (подарунок). Зрештою, Новий рік – це свято і для дорослих, і для дітей. Хоч на вечірках для дорослих доводиться  більше імпровізувати – розповідає Михайло Антонович, – Я просто гадаю, що завчений сценарій  – тільки для початківців. Для того, щоб бути «справжнім» Дідом Морозом має бути талант, даний Богом. Адже діти дають, буває, такі запитання, що їх просто неможливо передбачити.

Велику роль у створенні образу діда Мороза відіграє костюм. Йому Михайло Безпалько приділяє особливу увагу: довга біла борода, вуса, брови вміло приклеєні, щоб діти, пробуючи відірвати щось, все ж, не відірвали, і, відповідно,  не розчарувалися. Довгий халат, обшитий хутром, бісером, рукавиці, чарівний посох… Всі елементи створюють потрібний казковий образ.  Дід Мороз повинен бути поважним, спокійним, розсудливим, добрим.

За стільки років  у мене стільки назбиралось цих новорічних історій, що хоч книжку пиши. Пам’ятаю, на одному із новорічних ранків адміністрація театру не закупила для малят подарунків. А який же Дід Мороз без подарунка! Так от, за кожний розказаний віршик чи пісеньку я знімав з ялинки іграшку і дарував дитині. До кінця «раночків» (а їх у нас ох як багато за тиждень проходить) можете собі уявити, яка у нас була лісова красуня, зовсім без прикрас. Ох і перепало тоді Дідові Морозові від начальства… – сміється Михайло Безпалько. – Або… Запізнююсь на виставу, таксі викликати неможливо. Це ж зараз з транспортом проблем немає, а тоді… Що робити? Викликаю «Швидку допомогу» і кажу: «Тут Діду Морозу погано стало». Приїхали. Кажу, мовляв так і так… Погнівались, але відмовити не змогли – бо ж справді погано було, хоч, слава Богу, і не зі здоров’ям. Так я їм і побажав: «Нехай у Новому році у вас будуть тільки такі виклики».

Ось такий він, наш чудовий улюблений тернопільський Дід Мороз із стажем, із пропискою. Звичайно, на його шляху зустрічалось чимало цікавого, та  щороку у цей час в нього «гаряча пора»,  навіть тоді, коли на вулиці снігові заметілі. Новорічної ночі кожен із нас якщо не вірить, то бодай сподівається на те, що  всі бажання, загадані під  бій курантів,  обов’язково здійсняться. А дітлахи -чекають на Діда Мороза з подарунками. І в їхніх серцях живе віра в те, що десь у далекій країні справді мешкає їхній улюблений бородатий дідусь у червоному кожусі. Тому він, «наш» Дід Мороз, завжди намагається подарувати усім частинку тієї Новорічної Казки.

–           Щастя вам! Радості! Удачі! Тільки так! І не інакше! Здоров’я вам відмінного! Везіння неодмінного! Всім фірмам – успіху, а  в родинах –  більше сміху! З Новим роком!  З новим щастям! Всього найкращого у Новому Році! – бажає Михайло Безпалько, а до його привітань приєднується і інтернет-видання «Погляд».

Оля Терещук