Обличчя Тернополя: Яна Іщук боїться роззути доцю у тернопільських парках

Народилася в місті Ужгород. 

Закінчила Тернопільське державне музичне училище ім. С. Крушельницької та Львівську Національну музичну академію ім. М. Лисенка. Композитор, репетитор музично-теоретичних дисциплін. Останніми роками займаюсь пісенною творчістю у власному виконанні. Головне спрямування та зацікавленість – писати твори на вірші українських поетів: музично-поетичний вечір “Всі поруч”, оснований на поезіях Івана Малковича (представлений на Форумі видавців у Львові в 2011 році), цикл пісень для дітей зі збірки Грицька Чубая “Скоромовка не для вовка”, також пісні на вірші Миколи Вороного, Одарки Романової, Марії Людкевич та ін. ; серед академічних творів (студентська спроба) – диптих “Спостереження” на вірші Анатолія Дністрового для сопрано та камерного ансамблю.
Хобі – вінтаж, хендмейд, букіністичні книги; найсвіжіше хобі – фотографування, а вірніше – знаходження та фіксація чогось цікавого, серед іншого це – куточки старого Тернополя.
Із простих речей – люблю варити каву на березовому соці або ж зі спеціями, довгі піші прогулянки, спостерігати політ кажанів над ставом. Люблю бути в дорозі – то є час, коли знаходишся між двома просторами життя – “було” і “буде” і занурюєшся у вимір “можливого”.
Боюсь роззути доцю в тернопільських парках і приміських лісах, аби походила по траві – скло, щприци, бруд, і чим глибше в ліс – тим його більше.
Мрії: кажуть, що здійснити мрію можна до кінця тижня, а більшість людей розтягують цю справу на все життя. Але для мене цей вираз має відносну правоту. Людина до мрії свого життя може доростати сама роками, а політати на дельтаплані, купити парфуми “Miss Dior” чи побувати в Парижі- то й справді відносно легкі до виконання наприкінці тижня бажання.
Люблю Тернопіль за Василя Барвінського, Соломію Крушельницьку, Івана Марчука, Якова Гніздовського та інших геніїв українського мистецтва.
Тернополянам бажаю бути гідними великих земляків.