В три роки тернополянка заговорила віршами, а зараз римує для дитячої бібліотеки

Якось після інгаляції для ефективності процедури говіркій дівчинці порадили помовчати. І сталося диво – трирічне дитя заговорило віршами. Мама враз забула про лікування та пов’язані з ним заборони і миттю вхопилася за аркуш паперу. “Мені не можна говорити”…  Саме ці слова стали першим поетичним рядком маленької тернополянки Тамари Воробець.

«Не цікаво, знову – дванадцять»

Зараз дівчинка навчається в третьому класі п’ятої тернопільської школи. Захоплюється музикою, писанкарством, читає далеко уже не дитячі книги, а на запитання про справи у школі зазвичай відповідає: «Не цікаво,  знову – дванадцять».

– Звичайна дитина, як усі, – скромно спростовує мама Олена, – просто пише гарні вірші.

Перші намагання римувати, які виявляла Тамара ще у дошкільному віці, швидко розвіялися. Мама уже навіть думала, що це було щось на рівні дитячих ігор і більше не помічала за донькою схильності до написання віршів. «Розгадала» дівчинку, за словами пані Олени, її вчителька – Оксана Вікторівна Дзьоба. Саме вона підштовхує Тамарочку до творчості і є дуже авторитетною в очах дитини.

– Тамара виконавча і вимоглива до себе, тому деякі вірші з’являються як виконання завдань, – продовжує пані Олена. – Колись Оксана Вікторівна задала написати твір про літо, завдання Тамара виконала у віршованій формі – «видала» за один урок. Іноді на неї може вплинути книга. Як, приклад: прочитавши твір «Україна. Початок великого шляху» Володимира Зубанова, Тамара написала вірш про мову.

До речі, згадана книга для школярки не дивина. Нещодавно із захопленням перечитала «Лабіринт Мінотавра» Олеся Бердника, який розрахований на значно старшу аудиторію.

Окрім книжок, у Тамари чимало подруг, діти гуртуються навколо неї. Якщо в класі появляються новачки, то їх, щоб швидше адаптувалися, садять з Тамарою за однією партою.

Вдома іноді приміряє роль няні. Шестирічну сестричку і викупає, і щось прочитає на ніч.  Утім, коли зосереджується на уроках – на дверях своєї кімнати вивішує табличку із написом: «Не входити. Працює Тамара Воробець ». У вільний час залюбки береться допомагати мамі у хатніх справах.

Число, класна робота і… новий шедевр

Педагог із 25-річним стажем, яскраве літературне обдарування помітила відразу.  Вона із захопленням спостерігала, з якою легкістю римує шестирічна дитина.

– Це старанна, творча і дуже  цікава дівчинка, – характеризує Тамару Оксана Вікторівна. – Мислить по – дорослому, швидко формулює складні речення, часто в римованій формі.
Вчителька відзначає, що дівчинці ніхто не допомагає з дорослих. Свідченням цього є шкільні зошити Тамари, куди поезія буквально випливає з дитячої душі в звичній робочій атмосфері, на уроках, і часом навіть без чернетки. Не раз під час перерви, гри чи прибирання з’являється віршик до теми.

Свого роду поетичні замовлення Тамара Воробець отримує і в бібліотеці, з якою співпрацює школа. Без юної поетеси та її тематичних віршів тут не обходиться жоден захід. До завдань береться охоче та з дуже серйозним підходом. Приміром, щоб написати присвяту Лесі Українці, третьокласниця перечитала дві книги про видатну поетесу.

Директор Тернопільської дитячої бібліотеки  Галина Коломієць про Тамару Воробець розповідає з неабияким захопленням і ніжністю.

– Це дуже начитана дитина, та, окрім нашої, джерелом для дівчинки є і її домашня бібліотека. Відчутно, що дбають про неї батьки, – говорить пані Галина. – Коли Тамара з однокласниками прийшла до нас вперше, вона не виділялася з-поміж інших діток, та, глянувши на неї, я «втопилася» в її очах.

У невеличкому творчому доробку Тамари один із віршів присвячений книгозбірні, втім для бібліотеки він єдиний досить влучно розкриває «душу» закладу.
У майбутньому Тамара мріє стати лікарем та відомою поетесою. У найближчих планах – написати вірш про чотири пори року.

Оксана Чмиленко