Володимир Байгер: «Досягнувши мети, бачу наступну»

Головний інженер ПП “ТернопільКомСервіс” Володимир Байгер – не лише знавець своєї справи, але й добрий друг для мешканців будинків, які обслуговуються підприємством. І великий, і малий впізнає його впевнену ходу та щиру посмішку, адже живе пан Володимир по-сусідству із власною роботою, як, зрештою, усі, хто працює у “КомСервісі”. До того, як стати комунальником, Володимир Ярославович, пережив чимало випробувань, завдяки яким і сформувалася його чітка життєва позиція: “Не люблю багато розмовляти, люблю діяти”.

Володимир Байгер народився та виріс у с. Садки Заліщицького району. Як і в кожної сільської дитини, було чимало турбот, але він згадує про хороше.

– Моє дитинство було дуже цікавим, змалечку любив мандрувати. Село Садки з усіх сторін оточене лісами, то ж у чотирирічному віці я вже вперше заблукав. Мабуть ще тоді зародилася моя пристрасть до мандрівок, туризму та спорту. Також змалечку любив народну творчість, спів жінок, які збиралися у нашому домі вишивати… Батьки мої були дуже творчими людьми, брали активну участь у житті села: ставили п’єси, мама – співала, батько – писав картини …, – пригадує пан Володимир.

Батьки Володимира Ярославовича пішли з життя рано. Відтак він, найстарший із чотирьох дітей у сім’ї, взяв на себе левову частку обов’язків та почав піклуватися про молодших. Разом із необхідністю працювати та забезпечувати родину гартувався і його характер та сила волі, а ще – загострене почуття справедливості.

Закінчивши технічне училище в Кам’янці-Подільському, відслужив у армії, якийсь час попрацював у Краматорську, а згодом доля закинула його до Тернополя.

– Багато років я працював оператором апретування на ВАТ “Текстерно”. Паралельно із роботою продовжував займатися спортом. Одним із об’єктів, які мене найбільше вразили у Тернополі, був стадіон ВАТ “Текстерно”, де проводилися різні спортивні заходи, змагання, спартакіади. Свого часу я був їхнім учасником, а згодом став і організатором. В якийсь момент прийняв рішення виїхати закордон, де зміг побачити, як організовують своє життя інші люди. Звернув увагу на те, що там велику увагу приділяють можливості зайнятися спортом – для цього створені всі умови. Приміром, від місця мого проживання до місця роботи було близько двадцяти кілометрів. На цій відстані розташовувалися три спортивні комплекси, на яких можна було вільно займатися. Тоді у мене зародилося бажання, щоб і в Україні наші діти мали вибір – займатися спортом, чи сидіти по підворотнях, – ділиться роздумами чоловік.

До слова, Володимир Байгер у міру можливостей підприємства втілює у життя свій задум, встановлюючи на прибудинкових територіях гімнастичні майданчики. Планів та задумів має чимало, але, зізнається, що тільки-но втілює задумане, відразу виникає нова ціль, до якої прагне.

– Коли повернувся з Європи, став одним представників ініціативної групи, яка боролася за благополуччя жителів гуртожитків на проспекті Злуки. Разом із депутатом Юрієм Вересюком та мешканцем Олексієм Корицьким ми добилися поставлених цілей, а згодом створили підприємство, яке обслуговує наші будинки і де працюють самі мешканці – ПП “ТернопільКомСервіс”. Буває непросто, але я людина змін, а тут вони безкінечні. Не люблю багато говорити, люблю діяти. Направду, я щасливий, що можу працювати на благо міста, яке зараз переживає час перевтілення. Радий, що беру у цьому участь, і роблю все можливе, аби мій потенціал працював на благо Тернополя.

Наразі Володимир Байгер долає нові бар’єри: активно долучається до будівництва храму неподалік будинків, які обслуговує “ТернопільКомСервіс”, а також докладає зусиль до відновлення колись славетного стадіону ВАТ “Текстерно”. У вільний від роботи час, якого залишається зовсім небагато, подорожує або рибалить. А ще щоразу намагається вирватися на свою малу Батьківщину – до Дністра. Тут, каже пан Володимир, його серце черпає любов до рідної землі, а тіло – наснагу до роботи.

Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології ТМР