Поки однолітки грають у відеоігри, він збирає павербанки для фронту: історія Влада із Заліщиків
У мальовничих Заліщиках живе звичайний, на перший погляд, дев’ятикласник Влад Калакайло. Але поки його однолітки проводять час за відеоіграми, Влад у своїй кімнаті збирає пристрої, що рятують життя на передовій. 4 серпня хлопцю виповнилося 15 років. Саме цього дня він отримав особливий подарунок – медаль «За жертовність і любов до України» від Митрополита Епіфанія, яку йому вручив владика Нестор.
Високу нагороду учень Заліщицької школи №2 заслужив не словом, а ділом. Вже два роки він систематично допомагає нашим захисникам, виготовляючи потужні павербанки та спеціальні ліхтарики.
Все почалося з татового паяльника
Влад почав волонтерити, коли йому було лише 13. Батько хлопця, Назар Калакайло, розповідає, що потяг до техніки у сина був завжди. Разом із дружиною Світланою вони займаються поліграфією, і діти – Влад та 10-річна Вероніка – змалечку бачили, як важливо допомагати іншим.
«Ми підприємці, до нас часто звертаються за допомогою – чи на лікування, чи на армію. Ми нікому не відмовляли, і Влад на цьому виріс, – розповідає пан Назар. – Але він занурився у це значно глибше за нас. Це його особистий вибір і велика щоденна праця».
Сам Владислав згадує свої перші кроки так: «Я з дитинства люблю електроніку. Спершу відвідував «Станцію юних техніків», паяв якісь машинки. Потім тато купив мені перший паяльник, і я почав ремонтувати дрібну техніку. Коли почалася війна, побачив, як знайомий тата друкує на 3D-принтері деталі для ЗСУ. Мені це так сподобалося, що я попросив батьків: «Купіть і мені принтер».
Батько підтримав захоплення сина. Спершу вдома з’явився один принтер, згодом – другий. Нині у Влада їх уже чотири, і вони працюють майже без зупину.
Від «одноразок» до потужних станцій
Перші вироби Влада були максимально простими. Він буквально шукав деталі під ногами: збирав у магазинах використані електронні сигарети, діставав звідти акумулятори та робив із них перші ліхтарики. Нині ж масштаби роботи підлітка вражають навіть досвідчених майстрів.
Влад став частиною спільноти «Янголи світла», де понад 150 волонтерів із усієї країни об’єднують зусилля та діляться досвідом. «Щомісяця виготовляю понад сто павербанків, – ділиться цифрами юний волонтер. – Потужність різна: є на 30 тисяч міліампер, а буває, що хлопці просять і на 80 тисяч. Собівартість одного пристрою на 30 тисяч – приблизно 520 гривень. Я збираю пожертви в соцмережах і на ці гроші купую акумулятори, плати та кнопки».
Батько Влада наголошує на принциповості сина у фінансових питаннях: «На себе він не витрачає ні гривні з пожертв. Все, що люди переказують, до копійки йде на матеріали. Він сам знаходить постачальників, сам домовляється про ціни. У своїй справі він повністю незалежний».
Надійним тилом для юного майстра став благодійний фонд «Деренівка за мир» і його керівниця Марія Войцеховська. Саме вони беруть на себе логістику та допомагають із запитами від військових.
«Саме пані Марія повела мене на нагородження, це був її сюрприз мені на день народження, – каже Влад. – Ми працюємо дуже тісно: фонд готує сухпайки та допомогу, а я доповнюю їхні посилки павербанками. Так воно швидше і надійніше доходить до фронту».
Червоне світло для «Вільхи»
Здавалося б, що може змінити звичайний ліхтарик? Але вироби Влада – особливі. Це червоно-білі ліхтарі, які військові використовують для специфічних бойових завдань.
Військові високо цінують роботу хлопця. На день народження захисники навіть подарували йому справжній дрон, такий, якими нищать ворожу техніку.
«Вони мене навчили літати, але спершу наказали тренуватися на симуляторі, щоб не розбив, – усміхається Влад. – Нині у вільний час проходжу навчання. Можливо, в майбутньому піду в дронові війська».
«Мрію про перемогу. І все»
Попри те, що Влад проводить за роботою дні й ночі, він знаходить час на школу та звичайні підліткові розваги. Хоча пріоритети у нього зовсім не дитячі. У школі хлопець найбільше любить фізику та технології. Після закінчення 9-го класу планує вступати до технічного коледжу в Чернівцях, щоби стати професійним інженером-електронником.
Батьки настільки вірять у сина, що планують облаштувати йому окрему професійну майстерню, адже запитів від військових стає чимраз більше.Наприкінці нашої розмови ми запитали Влада, про що він мріє найбільше.«Про перемогу, – просто і надзвичайно зворушливо відповів юнак. – І роблю для цього все, що в моїх силах».
У Заліщиках нині сонячно. Родина Калакайлів збирається на річку, щоби трохи відпочити. А в кімнаті Влада продовжують тихо гудіти 3D-принтери. Вони друкують майбутнє, в якому світла обов’язково буде більше, ніж темряви.
Зоряна ДЕРКАЧ, Сільський господар
