«Ставлюсь до себе, як люди до влади — завжди є до чого причепитись», — Катерина Шаблій в «Обличчі Тернополя»
«Погляд» про співрозмовницю: 19 років, студентка Галицького коледжу ім. В. Чорновола (відділення – видавнича справа та редагування), головний редактор інтернет-видання «Діло». Знак зодіаку – Стрілець. Хобі – читати українські та світові бестселери. Життєве кредо: «І ми все вище, бо в долині небо не таке» (С. Вакарчук).
Останнє відкриття, яке відбулось зі мною у Тернополі, – дізналась, що в місті немає снігоочисної техніки.
Позитивна риса тернополян – вони таки файні. А негативна – якби ці «файні» люди частіше користувались урнами для сміття, було б взагалі чудово.
Було б краще, якби у Тернополі ями на дорогах були не справжні, а 3D.
Вільний час у Тернополі найбільше люблю проводити з друзями. Вони роблять мене щасливою, вселяють віру в себе.
В 11 класі я мріяла стати журналістом. Зараз працюю на посаді головного редактора інтернет-видання. Життя приносить більші подарунки, ніж очікуєш.
Якби можна було, я б дала собі колишній пораду ніколи не здаватись, адже мрія завжди ближче, ніж очікуєш.
Зараз ставлюсь до себе, як люди до влади – завжди є до чого причепитись (усміхається – ред.).
Вважаю несмаком, коли хлопці підкочують штани (усміхається – ред.).
Важливо, щоб на роботі була відповідність понять Love what you do (з англ. “любити те, що робиш” – ред.), Do what you love (з англ. “Робити те, що любиш” – ред.).
Найбільше люблю витрачати гроші на солодощі й мандаринки. Ну дуже вже їх люблю!
Колись я куплю собі дерев’яний будинок на березі моря.
Книжка, яку я прочитала нещодавно, – Макс Кідрук «Зазирни у мої сни».
Серіал, який раджу подивитись усім, – «Століття Якова».
Боюся метеликів. Так-так, не мишей чи павуків, а саме – метеликів. Хоч це і звучить доволі дивно.
Лайфхак для використання у Тернополі – ловіть попутний вітер і біжіть геть з безпечної гавані.
Минулого літа відпочинок пройшов повз мене.
2016 рік виявився багатим на враження та знайомства. Потрібно завжди бути активним, а не проводити найкращі дні десь на задвірках життя.
Коментарі вимкнені.