Василь Дяків із Заліщиків за 18 років педагогічної роботи підготував 56 переможців обласного етапу МАН України

Василь Дяків, учитель всесвітньої історії, історії України, громадянського права, основ здоров’я у державній гімназії міста Заліщики Тернопільської області. За 18 років педагогічної роботи випустив 56 переможців обласного етапу МАН України.

НВ у межах інформаційної підтримки проєкту Global Teacher Prize Ukraine 2019, ініційованого ГС Освіторія, представляє вчителів з усіх куточків України, які надихають своєю щоденною роботою.

Розповідає Василь Дяків:

Я вчитель у третьому поколінні. І бабуся, і мама були педагогами. З дитинства мене оточували конспекти, лабораторні роботи та підручники з яскравими ілюстраціями. Моя педагогічна практика почалася у десять років, коли народилася молодша сестра. За радянських часів довго не можна було перебувати у відпустці по догляду за дитиною. Я скільки міг допомагав мамі, і цей досвід допоміг мені визначитися з професією.

Намагаюся розібратися в людях, краще їх відчувати. Тому вважаю себе більше тьютором, коучем, тренером. На початку 90-х вивчав методику Монтессорі і звідти перейняв ідеї становлення дітей як самостійних та відповідальних особистостей. «Лише особистість може виховати особистість», — це аксіома для моєї педагогічної діяльності.

Проєкти моїх учнів — це не просто презентації на уроці, а способи розв’язання реальних проблем. Наприклад, вибори громадсько-активного класу у нас відбувалися за тим самим сценарієм, що й державні: з урнами, передвиборчою компанією та комісією, яка стежила за порядком. Також гімназисти пробують розподіляти державний бюджет під час гри «Карта гідності». Так вони вчаться бути свідомими громадянами. А у рамках конкурсу «Історія моєї громади» діти вирішили збільшити туристичний потенціал рідних Заліщиків. Вони розробили туристичний маршрут, інформаційні стенди і таблички для архітектурних пам’яток міста. Ще один наш проєкт — Кубок Тернопільської області з інтелектуальних ігор Унікум пам’яті Героя АТО Ореста Квача, який відбувається вже третій рік поспіль, а мої учні працюють там волонтерами-організаторами.

Ви або вчитель за покликанням, або просто ремісник. Якогось проміжного стану не існує. Проте буває, що життя перетворює учителя за покликанням на ремісника. І від того, чи зможе людина зберегти себе як учителя, залежить, настільки вона буде цікава дітям і чи зможе передати важливі знання.

Питаю себе: «Кого ми зараз виховуємо? Ми виховуємо електронний образ чи реальний». Сьогодні дитина заглиблена в електронний світ, вона вже сформувала свою інформаційну бульбашку. Питання в тому, як її витягти звідти. Адже ця бульбашка — зона комфорту. І коли ти починаєш її звідти діставати, наражаєшся на конфлікт. Діти не знають, що таке емпатія, як працювати в команді: спілкуватися, колегіально вирішувати питання, знаходити певні точки дотику. Отже, мусимо замислитися.

Я дуже хочу у майбутті побачити людину, яка все ж таки залишиться людиною, а не мавпою, яка вміє працювати у віртуальному світі. Інформація змінюється надто швидко, інформаційних потоків дуже багато — через це втрачаємо час для обговорення будь-якої проблеми. Для мене одним із улюблених способів є сократівська бесіда. Для такої бесіди потрібен час і мотивація дитини. Наприклад, одна із тем бесіди: «Я хочу купити якусь круту річ». І перше питання: «Чому»? — «Тому що вона мені подобається. Тому що хочу себе виділити». — «Чому тобі важливо виділятися?» — «Хочу привернути увагу однолітків». — «Чого тобі бракує, щоб спілкуватися з ними без крутої речі?» — «Мені не вистачає впевненості». Коли з’ясовуємо справжню проблему, у наведеному прикладі це занижена самооцінка, тоді вже шукаємо шляхи її розв’язання. На жаль, більшість батьків не знають, як спілкуватися із власними дітьми, і часто перекладають відповідальність за дитину на вчителя, на оточуючих.

Що треба терміново змінювати у системі нашої школи? По-перше, має бути конкурентне середовище для педагогів. Здорова конкуренція дасть змогу підвищити зарплату. А по-друге, у вчителя має бути можливість без бюрократичних перешкод сформувати освітню траєкторію — як стосовно особистого вдосконалення, так і стосовно навчання дітей.

Що потрібно змінити у навчанні заради розвитку дітей? У нашій програмі двадцять предметів. Діти добре розуміють, що всі предмети неможливо вивчити на 12, навіть на 10. Коли моя дочка вчилася у десятому класі, вона мені сказала: «Тату, мені вистачає часу і сил тільки на вісім предметів». А що робити з іншими дисциплінами? Ніхто не знає. А ці предмети забирають час і здоров’я. Отже, передусім потрібно скоротити кількість дисциплін, наприклад, до восьми. Але якщо все ж таки лишається двадцять предметів, то давайте так: 6−8 предметів оцінюємо, а решта буде просто зарахована.

Українці мають дуже погану звичку: вони не цінують час. Нам треба навчитися поважати час і бути відповідальними. Бо відповідальність — головна вимога цивілізованого світу.

Global Teacher Prize Ukraine — щорічна національна премія для вчителів, яка була заснована в 2017 році ГС Освіторія після підписання меморандуму з фондом Varkey GEMS Foundation — засновником світової щорічної премії Global Teacher Prize. На премію Global Teacher Prize Ukraine цього року подали заявки майже 3 тисячі вчителів із великих міст та невеличких селищ з усієї країни. Наймолодшій учасниці виповнилося 18 років, найдосвідченішою стала 88-річна вчителька хімії. Ім’я переможця назвуть на урочистій церемонії 5 жовтня.