Тернополянин Володимир Кріса створює мініатюрні паперові копії відомих будівель

Володимир Кріса із Великих Гаїв Тернопільського району вже сім років створює мініатюрні паперові копії відомих будівель. Серед його робіт як іноземні, приміром, Ейфелева вежа, Кельнський собор, храм Святого Сімейства у Барселоні, баварський замок Нойшванштайн, так і наші, українські, а точніше, тернопільські — парафіяльний, єзуїтський, домініканський костели, Надставна церква та синагога. Нині Володимир завершує макет церкви Різдва Христового.

До речі, з роботами Володимира Кріси тернополяни й туристи вже знайомі — він створив макети ключових будівель макету довоєнного Тернополя, а незабаром у бронзі постане модель парафіяльного костелу.

Перший тернопільський об’єкт мого співрозмовника — макет нині зруйнованого парафіяльного костелу. Через велику кількість декоративних деталей він і досі залишається найскладнішим у виконанні макетом. До речі, поки він також найбільший за розміром.

Створенню кожного об’єкта передує пошук інформації — Володимир Кріса цікавиться історією будівлі, знаходить креслення, фотографії, описи, розповіді. На цьому етапі йому часто допомагає краєзнавець Тарас Циклиняк.

— Беручись за відтворення втраченої споруди, певною мірою почуваюся давнім зодчим та ніби повертаюся на кілька століть назад. Адже дуже часто треба самому розраховувати висоту й ширину певних елементів тощо. Коли відтворюю дрібні деталі, покладаюся на свій досвід і знання. Траплялося і «реконструювати» ту частину споруди, опис якої відсутній, — пояснює співрозмовник.

Із будівлями, котрі дійшли до наших часів, простіше — достатньо їх ретельно сфотографувати зі всіх боків, вибравши різні ракурси та приділивши значну увагу деталям. Саме так було з катедрою.

— Коли почав працювати над її макетом, не мав креслень будівлі, тож абсолютно всі заміри робив сам — ходив із рулеткою та вимірював довжину всіх стін, поворотів, заміряв фундамент, відтак розрахував вертикальні розміри… — пригадує Володимир. — Потім мені трапилися креслення, виконані архітекторами, і виявилося, що мої майже точні. Працював над макетом у 2015 році. Відтворив будівлю разом із частиною її оточення — бруківкою, тож, коли її змінили, переробив і макет. Згодом встановив і годинник на одну з веж. Адже я мав на меті точно відтворити споруду в тому вигляді, в якому вона нині. До речі, робота над катедрою була складною, адже збудована вона у стилі необароко, тому її фасад прикрашений різноманітними декоративними елементами.

Єднає всі роботи Володимира Кріси масштаб — один до ста. Пояснює, що так макети виходять не надто великими і не надто маленькими, завдяки таким розмірам вони мобільні. Зазвичай матеріалом слугує папір, адже він простий у роботі й доступний. Але співрозмовник наголошує, що питання матеріалу для нього не головне.

— Основна частина роботи, вона ж найважча й найтриваліша — створення викрійки. Фішка мого хобі в тому, що створення макету — повністю авторська робота, — мовить Володимир.

— Я самостійно розробляю викрійки, а не завантажую готові з Інтернету. Кожну деталь треба промалювати і щоразу бути точним до міліметра, щоби потім на етапі збору макету всі частини ідеально зійшлися. Деталі роздруковую на принтері. Основні елементи часто роблю з картону, для дрібних деталей використовую тонкий папір. Склеюю все докупи. Для того, щоби зробити макет більш довговічним, вкриваю його шаром спеціальної фарби — тоді йому навіть дощ не страшний. Загалом такі роботи можуть простояти не один десяток років. Сподіваюся, що скоро стане більш доступний 3D-друк і можна буде придбати 3D-принтер, з яким виготовляти моделі ще легше.

Анна Золотнюк, Вільне Життя