“Барвистішого дійства не бачила”, “Фестиваль втрачає свій колорит”, “У Борщові ніхто не ділиться на “Свободу” та інших!” – різні враження від «Борщ’їв-2013» (фоторепортаж)

8 вересня на Тернопільщині в рамках фольклорно-мистецького фестивалю «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» відбувся фест «Борщ’їв-2013». Веселі забави проходили за участю народного артиста України Гриця Драпака та гурту «Лісапетний батальйон» і Наталії Фаліон. Також тернопільські господині частували всіх бажаючих борщем з пампушками.

Про свої враження та емоції від дійства з “Поглядом” поділились гості фестивалю.

Ірина Галущак

Майстер з бiсероплетiння Ірина Галущак з Тернополя була учасником ярмарку, тому насправдi фестиваль мало бачила:

“Я цей фестиваль відвідую уже четвертий раз. Найбiльше захоплення викликав перший раз. Оскільки з кожним роком фестиваль починає втрачати всiй колорит. Минулого року сподобалася величезна лялька-мотанка, а цього року нiчого нового не придумали. Багато машинної вишивки продається, а хочу бачити бiльше оригiнальних виробiв. Органiзацiєю задоволена.”

Марія Котенко

Старший редактор телепрограм обласного телебачення Марія Котенко з Тернополя:

Прибули ми туди о12-й годині. Фестиваль нагадував великий бджолиний вулик – всі метушилися, куштували, купували, продавали, святкували. Активно, продуктивно і дружньо, як ті бджілки. Барвистішого дійства по тернопільськи я ще не бачила, адже дивно вирізнялись не ті хто у вишиванках, а ті хто був без них. Були і не дуже приємні моменти, але на фоні свята вони швидко зменшувались і зникали))) Загалом було класно!!!

Зоряна ПерунЗоряна Перун з Борщова:
“Море позитивних вражень отримала від фестивалю в рідному місті. Веселий концерт, цікава атмосфера, багато цікавих і приємних людей, вишиванки і роботи художників – вони чудові, і, звичайно, салют у кінці забави!!!”

Олеся Барилко з Тернополя:

Мені дуже сподобався фестиваль! Різноманітність товару на ярмарку, святкова атмосфера – все чудово!

Христина ПідгірнякХристина Підгірняк я з Вільховець на фестивалі була з друзями:
Було чудово і весело,не кожного дня побачиш таке. Народу було дуже багато. Загалом класно провели чассс!!!!!:) Але найбільше мені сподобався виступ вільхівчан – приємно було бачити радісь і усмішки на обличчі людей. Я дуже приємно вражена фестивалем.

Громадський журналіст, головний редактор громадського інформаційного видання Promo Lux Лариса Підгірна з Кам’янця-Подільського: 

“Отож, я повернулася із Борщова, з фестивалю борщу та вишиванок! І скажу вам – ніби на іншій планеті побувала! У всякому разі, те що я побачила та почула – до болю схоже на ту Незалежну Україну, про яку ми мріємо. Бо, на мою думку, саме такою мала б бути наша держава,саме так мають виглядати українці!
Ніякої, такої звичної нам у Кам’янці примусової відбувальщини та нудних казенних концертів і виставок силами змучених школярів та залежних від начальства працівників культури! Ніяких випуцованих та прилизаних чиновників, що наче окрема каста, ходять косяками, різко відрізняючись на тлі простого люду та все оглядають, ніби з космосу прилетіли. Зате – явище для Кам’янця рідкісне і майже екзотичне – дуже багато літніх людей, одягнутих у старовинні западенські строї, яким не одне десятиліття, а може, й століття; багато молодих родин з дітками; ніяких п’яних , ніякого безпорядку.
Замість звичного у нас “Прівєєт!” – “Слава Йсу!” Замість безкінечного почитування на мікрофон заслуг місцевої влади та місцевого нардепа – зі сцени – “Слава Україні”!
І вишиванки, вишиванки, вишиванки…. Море вишиванок! І… борщ , звичайно! Багато борщу!
Зізнаюся, подібні яскраві враження та відчуття я востаннє мала під час святкування Злуки України два роки тому та урочистої ходи у вишиванках на День Незалежності, організованої у Кам’янці цьогоріч Всеукраїнським об’єднанням “Свобода”. Тільки в Борщові ніхто не ділиться на “Свободу” та “інших”!
Я побачила море людей, що усвідомлюють свою приналежність до української нації та по-справжньому а не казенно пишаються цим! Позиціонують себе українцями! Думають як українці та живуть як українці!
Що відрізняє нас тут від них там? Що відділяє? Лише річка Збруч. А відмінності такі, наче за Збручем – інша нація, що зформувалася на інших, відмінних від наших цінностях! Знаю це з дитинства, бо виросла у селі на Збручі, та й вся родина мешкає у Тернопільській області.
Ми ж з друзями, збазрувавши, придбавши усіляких западянських смаколиків, як то сирних коників, борщівського ще гарячого хліба з печі, бринзи, меду, глиняних горняток, вишиванок, тощо, нарешті відчули, що добряче зголодніли.
Гарячий бограч, мабуть рідний брат червоного борщу, деруни з підливою із білих грибів, узвар – все невимовно смачне!!! Усі бажаючі могли смакувати, на сам перед, червоним борщем, всілякими канапками, налисиками, голубцями, варениками, та чим душа бажає за зовсім символічну плату біля кожного намету, вбраного, як українська світлиця.
А потім ми насолоджувалися співом Богдана Сташківа та “Лісапедного батальйону”, знову гуляли та милувалися вишиванками, браталися із зовсім незнайомими людьми, раділи, побачивши знайомих, танцювали, співали… Словом – святкували!!!
І ось, повернувшись додому, я зрозуміла одну просту річ: добре що є цей кавалок Західної України – Тернопільщина, Галичина, Буковина, Закарпаття..! Без неї ми б забули, хто ми і чиїх батьків діти. Без цих людей, що гордяться своєю рідною землею та пам’ятають звичаї дідів-прадідів, бережуть вишиванки, як найдорожчий скарб, передають своїм дітям й онукам віру, любов до рідної землі та пісні, не соромляться своїх героїв, пам’ятають своїх предків, та не зводять на їх могилах гаражі – без цих людей ми, всі інші українці, остаточно перетворимося на малоросів, шароварників, на бидло.
А ще, доти, доки у нашому Кам’янці при владі будуть регіонали та продажні “опозиціонери”, допоки при посадах будуть хами, що зневажають людей, безсоромні брехуни, деребаньщики та беззмінні, “вічні” чиновники; допоки громада буде мовчати та ховатися у своїх “норах”, боячись, що завтра попруть з роботи або опозорять, розклеївши по місту похабні листівки – не бачити нам у Кам’янці таких свят, такої волі, такої свободи! До тих пір не бачити нам по цей бік Збруча такої України!”

 

Фото Лариса Підгірна

Comments are closed.