Еволюція мікрохірургії ока в Тернопільській університетській лікарні

«Починалося всі з кріоекстракції кришталика ока, – розповідає вона, – це операція заморожування і наступного видалення помутнілого кришталика ока. Це був 1985-86 роки. Згодом почали робити екстракапсулярні апарати. У 1988 році у нашому відділенні вперше поставили штучний твердий кришталик. Це була модель Сергієнка. Називали його «екзотичний спортсмен», через форму кришталика, який був круглий і мав дві лапки, які фіксували його до райдужки».

Потім, за словами Лідії Михайлівни, почалася «ера» м’яких кришталиків, який вставлявся в капсульний мішок. Всі ці операції супроводжувалися розрізами, швами, певним дискомфортом.

«А вже, коли розпочалася «ера» факоемульсифікації, – продовжує вона, – коли нам поставили перший апарат «Міленіум», то це було щось неймовірне. Це, власне, мікрохірургічний метод видалення катаракти, в основі якого лежить фрагментація речовини кришталика ультразвуком і його видалення з порожнини очного яблука».

Сьогодні ж підходи та методи роботи змінилися. Як було раніше

В операційній були асистент та хірург.

Потім почали виводити зображення з мікроскопа на екран, щоб можна було спостерігати в кабінеті, що робиться в операційній – завідувач, ординатори, завкафедри – бачили всі похибки, недоліки, звершення… Це був початок онлайн-спостереження хірургії.

Тепер на ринку мікрухірургії ока з’явилася 3D-технологія. Зокрема, першими у Тернопільській області випробувати її змогли фахівці офтальмологічного відділення Тернопільської університетської лікарні (https://www.facebook.com/100472504789949/posts/223108102526388/).

«Ця технологія – це інновація в мікрохірургії ока. Адже зображення з мікроскопа виводиться на величезний екран, лікар одягає окуляри і бачить зображення, що транслює камера, прикріплена до мікроскопа. За допомогою цієї технології можна робити всі види операції ока. Технологія 3D компанії Alcon – це зміна не ходу, а проведення операції», – резюмує Лідія Цісар.