Голова Мишковицької сільської ради Оксана Фарина — наполеглива, успішна жінка

Зазвичай, коли йдеться про успішного керівника, уява змальовує вольового чоловіка, господарника, сильну, так би мовити, руку. Знайомтеся, гість рубрики «Актуальне інтерв’ю» в газеті Подільське слово — голова Мишковицької сільської ради Оксана Богданівна Фарина. 
Наполеглива, успішна жінка. Цікава співрозмовниця. Добра і чуйна людина. 
Це перша її каденція на посаді сільського голови, в сільраді працює з 1996-го, 10 років обіймала посаду секретаря сільської ради.
З Оксаною Богданівною ми зустрілися біля дитячого садочка «Теремок». Я приїхала швидше, ніж домовились, і вирішила принагідно зробити для газети кілька фотографій. Вона ж приїхала проконтролювати перебіг ремонтних робіт — бригада майстрів перекриває дах.
— Реконструкцію даху робимо на умовах співфінансування. Загальна вартість робіт — 1 мільйон 500 тисяч гривень, плюс 78 тисяч — виготовлення проектно-кошторисної документації. Сільська рада надала 500 тисяч на ремонтні роботи, взяла на себе виготовлення проектно-кошторисної документації, а решту суми — 1 млн гривень — спрямували з районного бюджету, — розповідає Оксана Богданівна і гостинно запрошує мене всередину. Нас радо зустрічають і малюки, і вихователі. З усього видно, що вона тут — частий гість.
— У нас дуже хороший садочок. Дітей приводять і з сусідньої Великої Луки. А оцю стіну моя донька розмальовувала. Страху тоді набралися — риштування високі, хитаються, — мимохідь кидає Оксана Богданівна, коли ми підіймаємося сходами на другий поверх. І я відкриваю для себе ще одну грань її щирої, безкорисливої натури і розумію, чому в селі її позаочі називають «мамою».
— До 2014 року наша сільська рада була дотаційною, ми в районної ради гроші на зарплату просили, — продовжує Оксана Богданівна. — Завдяки змінам у Податковому кодексі місцеві податки та збори залишаються на місцях, а не йдуть нагору, як це було раніше. Тож у нас з’явилася можливість щось робити для села. Зокрема і для дитячого садка. Від 2014 року за кошти місцевого бюджету поміняли вікна і двері, реконструювали систему водопостачання, замінили каналізаційну систему, закупили бойлер, встановили сантехніку. Давали кошти на придбання меблів, постільної білизни, посуду. Зробили дитячий майданчик. Загалом у нас є 4 майданчики в селі. Три робили за свій кошт, а на один гроші скерували з районного бюджету.
Допомагаємо і школі. Коштом з місцевого бюджету замінили вікна в спортивному залі. На районний відділ освіти спрямовували гроші на придбання спортивних тренажерів та 60 тисяч грн — на потреби Нової української школи.

— Оксано Богданівно, а довгобуд в центрі села — це що? 
— Це — мій головний біль. Давайте поїдемо туди, дорогою все розповім. За документами це — медичний заклад. Будівництво розпочали в 1995 році, а в 2009-му з балансу нашої сільської ради недобуд на стадії 57% готовності через суд передали на баланс Тернопільської райради. Згодом районна рада передала його на баланс обласної. Сьогодні балансоутримувачем цього приміщення є комунальне підприємство обласної ради «Архбудсервіс». Але впродовж 10 років тут ніхто нічого не робив. Люди розібрали, що могли, в тому числі й каналізаційні люки. То маю додатковий клопіт, бо, хоч приміщення і не наше, але розташоване на території Мишковицької сільської ради. То мусимо власним коштом каналізаційні люки закуповувати, бо ще, не дай Бог, впаде хтось.
Ми саме приїхали на місце. Недобуд непривітно дивився на нас чорними віконними отворами, в яких ще подекуди виднілися залишки рам. Дах подекуди обвалився.
— Шкода, що через чиюсь недбалість змарнували стільки грошей і людської праці. Найбільше боюся, щоб не сталося біди, адже тут часто граються діти, — каже Оксана Богданівна.
— Наскільки мені відомо, в Мишковичах планують будувати нову амбулаторію. Може, простіше це приміщення до ладу довести?
— Воно в аварійному стані, експерти кажуть, що його легше завалити, ніж реконструювати, але я категорично проти, вважаю, що потрібно рятувати хоч те, що ще можна. А під будівництво нової амбулаторії ми вже на сесії надали земельну ділянку.

Дорогою назад Оксана Богданівна повезла мене у будинок культури і бібліотеку, що розташована у тому ж приміщенні. Там нещодавно теж закінчилися роботи з реконструкції даху.
— За проектно-кошторисною документацією вартість робіт становила 517 тисяч гривень. Але нам вдалося вкластися в меншу суму, а на зекономлені кошти ще замінили кілька вікон і дверей, — розповідає Оксана Богданівна. — До речі, віконні відкоси, з метою економії, обробляв директор нашого будинку культури Зиновій Олексійович Лось. Він — справжній господар: і підштукатурить, і підремонтує.
З 2016 року коштом місцевого бюджету зробили у клубі ремонт фойє — поклали підлогову плитку і поміняли внутрішні двері; закупили котел, а також принтер для бібліотеки. В планах ще добудувати перехід, який з вулиці з’єднав би клуб зі сценою.

— Дороги в селі ремонтуєте?
— На жаль, коштів, щоб своїми силами братися за масштабний і якісний ремонт доріг, у нашому бюджеті не вистачає. Робимо те, що можемо зробити і що, на думку депутатів, є першочерговим. У 2017 році зробили асфальтовий ремонт вулиці Шкільна. Наразі найбільш проблемною є вулиця Богдана Хмельницького. Через неї пролягає дорога Мишковичі – Скоморохи, яка перебуває на балансі області. Цього року, за сприяння голови Тернопільської РДА Олександра Похилого, комісія обстежила цю дорогу і внесла в перспективний план робіт на 2019 рік. Але як воно складеться, побачимо, бо не все залежить від нас.
На сьогодні майже все село освітлене, продовжили реконструкцію на вулицях Січових Стрільців, Надрічна, Гагаріна. Зробили освітлення на Сонячній, Шкільній, Тернопільській, Сагайдачного, Ярмуша і С.Бандери.
Ще цього року плануємо замінити огорожу на кладовищі. Сільська рада спрямувала 120 тисяч на її придбання, а встановимо за кошти громади села. У нас там за трудовою угодою працює людина, яка стежить за порядком, займається благоустроєм цвинтаря.

— Бачила у соцмережах ваше оголошення про збір допомоги воїнам АТО/ООС. Ви закликали односельців, які мають можливість і бажання, долучитися до акції.
— Так, була така акція. Раніше, коли в зоні проведення АТО служили наші земляки, надсилали передачі адресно, своїм хлопцям. Цього разу продукти і закуплені на зібрані кошти предмети першої необхідності, через волонтерське об’єднання «Логістичний центр допомоги бійцям АТО», передали хлопцям у Піски та Авдіївку. Їм там не легко, тому хочеться хоч чимось допомогти і підтримати. Бо це дуже важливо — знати, що ти не сам, що хтось може протягнути тобі руку допомоги.
Ми й у себе в селі намагаємося допомогти тим, хто цього потребує — перестарілим, одиноким, малозабезпеченим, багатодітним родинам, учасникам АТО.

— А вам допомагають спонсори, підприємці?
— Загалом, так. Принаймні жодного разу не відмовили. Хоча я намагаюся не зловживати. Принагідно хочу подякувати директору ПП «Агрофірма «Медобори» Володимиру Григоровичу Крупніцькому, директору місцевого спиртового заводу і депутату Мишковицької сільської ради Олегу Романовичу Пастуху, який, як ніхто, розуміє наші проблеми і завжди йде назустріч, керівництву ТОВ «Тернопількомбікорм».
Також хочу висловити вдячність підприємцям, які допомагають в організації щорічного святкування Дня села.
Проблем у селі багато, дуже багато, але звертаюся до своїх односельців: лише спільними зусиллями, з вашою допомогою і підтримкою, можна робити зміни на краще. Давайте починати із себе — зі свого двору, своєї вулиці, з нашого села.
Сподіваюся на краще і вірю, що все у нас буде добре!