Як Крістіна Лібергер зі Швейцарії створила бізнес на Тернопільщині

Крістіна Лібергер народилася у Швеції, потім разом із батьками переїхала до Швейцарії, де здобула освіту та створила власну сім’ю.

Перед переїздом до України Крістіна понад 15 років викладала городництво у швейцарській вальдорфській школі**Вальдорфська педагогіка наголошує на ролі уяви в навчанні та прагне об’єднати інтелектуальний, практичний та художній розвиток учнів., що неподалік міста Базель. 

Окрім практичного досвіду біодинамічного господарювання жінка також навчалася за книжками та переймала поради досвідчених знайомих. Крістіна називає кілька причин свого переїзду:

— Перша причина, чому я переїхала, — мене завжди цікавив Схід України. По-друге, я завжди любила працювати на землі, а по-третє, я хотіла щось створювати. Я все своє свідоме життя була вчителькою або матір’ю. Завжди була з дітьми і врешті хотіла зробити щось інакше.

За кілька років до того, як Крістіна остаточно вирішила переїхати до України, вона разом із друзями створила асоціацію підтримки органічної агрокультури «Жива Земля Швейцарії». Швейцарія посідає перше місце в Європі з якості сільськогосподарської продукції, тому такий досвід співпраці для України є доволі цінним.

Асоціація обрала для співробітництва серед інших країн Європи саме Україну. У складі делегації від «Живої Землі Швейцарії» Крістіна приїхала у відрядження до України. Так і розпочалася історія зв’язку швейцарки з українською землею. Питання про переїзд було відкритим, але жінка не була впевнена, чи дійсно вона готова залишити все та поїхати. Однак у школі її запевнили, що збережуть за нею місце.

Невдовзі по переїзді Крістіна Лібергер розпочала в Потуторах власну справу, створивши підприємство «Чаї з Потутор», яке працює за принципом біодинамічного господарювання. Починати їй довелося буквально «з нуля»:

— У мене не було бізнес-плану, я лише знала напрямок. Перший рік і навіть більше я все робила сама, навіть упаковки.

Спершу жінка взяла в оренду буквально кілька грядок землі. На той момент, за словами Крістіни, вона вже мала трохи досвіду у вирощуванні трав та знала кілька рецептів чаїв. Зараз же виробництво «Чаїв із Потутор» — це вже ціла система, працювати в якій Крістіні допомагають четверо помічниць.

 

Для спецій і трав’яних сумішей Крістіна з помічницями вирощують на городі кріп, базилік, лікарську мелісу, коріандр, шавлію та ромашку. Також тут росте фенхель і селера, чебрець і орегано (майоран) грецький, марокканська м’ята. Загалом понад 50 видів трав.

Розпушування, сівба, перекопування, а також збір урожаю — усе це робиться вручну. Після того як трави висушують на свіжому повітрі, їх подрібнюють та перемішують згідно рецептури, а опісля пакують у паперові пакети чи скляні баночки.

Окрім відкритого грунту, трави вирощують також у теплицях, і саме навесні теплиця заповнюється розсадою. Деякі ж трави та плоди збирають у дикій природі, як ось шипшина і мати-й-мачуха. Збір починається в березні й закінчується в кінці жовтня. Усе, знов таки, робиться вручну:

Наша філософія — мануфактура. Ми все робимо руками, тому що коли упаковують машини — вони пошкоджують трави. Руки відчувають краще, ніж будь-яка машина. Через це виходить гарна якість.

Уся продукція має сертифікацію «Органік стандарт».**Організація створена в рамках українсько-швейцарського проекту «Органічна сертифікація та розвиток органічного ринку в Україні» в 2007 році. Здійснює сертифікацію у всіх регіонах України, в Республіці Білорусь та Казахстані. Це перший національний сертифікаційний орган у галузі органічної сертифікації в Україні. Критерії сертифікації відповідають критеріям ЄС стосовно вимог до якості органічної продукції.

«Ранок срібносяйний», «Вечір золотий», «Квітка», «Світанковий промінь» та інші. Назва кожної чайної композиції, за словами Крістіни, підкреслює особливість аромату та смаку:

— Концепція назви чаїв — це композиція смаку, яку я шукаю, щоби це було, як звук, як настрій. Коли я відчуваю смак, я намагаюся зрозуміти, який настрій до нього підходить. Кожна назва нашого чаю говорить щось про красу природи, про настрій, який у ньому знайдеш. Мені подобається, що в людей в Україні є це розуміння, що це відчуваю не тільки я, але і клієнти.

Українські землі стали місцем втілення мрії для завзятої швейцарки, адже тут багатий та родючий грунт, а власною справою, за словами Крістіни, в Україні займатися дешевше, ніж у Швейцарії:

Напевно, мене кликала українська земля. Я люблю працювати з землею. Для мене робота — це найважливіше, через неї я сюди й переїхала. Скрізь, де я працюю й живу, відчуваю себе як вдома.

— Мені тут дуже цікаво. В Україні дуже багато можливостей, потрібно лише трохи грошей і можна щось цікаве зробити.

Поняття «біодинамічне господарство» виникло як теорія філософа Рудольфа Штайнера, який присвятив цій темі курс лекцій у 1924 році. Учні та послідовники філософа перевірили правильність його гіпотез на практиці, отримавши позитивний результат. З того часу біодинамічне господарство стало практичним підходом до ефективного органічного господарювання.

Біодинамічний підхід відкидає застосування штучних добрив і хімікатів. Добривами у цьому методі господарювання служать лише компост, гній, натуральні добрива та добрива з рослин. Також цей метод господарювання передбачає застосування спеціальних біодинамічних препаратів, які зазвичай виготовляються з коров’ячого гною, мінералів та квітів. Також при виготовленні використовуються трави, аби підвищити харчову якість і покращити смак їжі.

Через призму біодинаміки грунт вважається живим, і ставлення до нього є відповідним. Такий підхід забезпечує не максимальний врожай, а максимально високу поживну цінність.

За словами Штайнера, живе повинно харчуватися тільки живим.

Справа Крістіни — частина екосистеми в рамках більшого господарства під назвою «Жива Земля Потутори». Підприємство 2007 року заснував Іван Бойко спільно зі своїм швейцарським знайомим Райнером Заксом. Іван познайомився з ним під час відрядження до Швейцарії, після чого чотири місяці стажувався на швейцарській біодинамічній фермі.

Я сам народився тут, в цьому селі, закінчив Київську сільськогосподарську академію, потім працював на господарстві, поступив на аспірантуру, а потім за моїх націонал-патріотичних поглядів мені не вийшло залишитись там, де я вчився на аспірантурі. Я приїхав сюди, почав працювати викладачем Бережанського радіотехнічного коледжу.

Перейнявши швейцарський досвід із біодинамічного господарювання, чоловік привіз до України не лише його, а й інвестиції. Наразі швейцарська асоціація «Жива Земля Швейцарії» виступає головним інвестором і водночас власником однойменного українського підприємства.

Товариство стало одним із перших виробників органічної продукції в Україні. Наразі працює за трьома напрямами: вирощування трав, рослинництво і молочне скотарство. Сьогодні на підприємстві працює до 30 осіб.

Швейцарська асоціація орендує 350 га землі, на яких вирощується 50–60 видів трав, які реалізуються в якості чаю або спецій. Якщо для України така кількість гектарів не є великою, то для швейцарських реалій це доволі масштабна ділянка, адже там зазвичай сільським господарством займаються невеличкі господарства, що мають 50–60 га землі.

— Природа їм наша подобається, бо всі, хто приїжджає зі Східної або Південної України, вони захоплюються нашими лісочками, пагорбами, це красиво. Колись Бережанщину (ще за часів Австро-Угорської імперії) називали «маленька Швейцарія». Швейцарці приїхали, захопилися цими місцями, вирішили впроваджувати цей проект розвитку та підтримки органічного та біодинамічного господарювання в Україні.

Фінансує підприємство не лише швейцарська асоціація. Воно також існує за рахунок внесків окремих осіб. Людина, яка інвестує кошти, може сама обрати, у що їх вкладатиме. Це може бути як розвиток тваринництва чи рослинництва, так і енергозаощадження.

— Ви, як приватна особа, кажете: я би дав пару тисяч франків або євро, щоб утеплити приміщення. Особа у Швейцарії вкладає гроші, які асоціація передає господарству, щоби зробити приміщення. Таке собі цільове призначення, тому що у швейцарців своє бачення: пожертвувати гроші, щоби мати результат.

На території підприємства є стайні та доїльнє приміщення, теплиця, цехи для зберігання та переробки сировини. Корови в теплу пору року майже постійно перебувають на вільному випасі, а доїтися їх приводять у спеціально обладнане приміщення:

— У нас є доїльна установка на 6 корів, можна нею доїти в полі, але в українських реаліях це не зовсім легко. Ми вирішили обладнати доїльною кімнатою. Молоко не має контакту з руками: за допомогою апарату через насос попадає відразу в холодильник.

Перші продажі почались із молочної продукції, яку, щоби не привертати зайвої уваги, возили в райцентр на «жигулях». Навесні та влітку, за словами Івана, доводиться знижувати ціну на молочку, аби витримувати конкуренцію з місцевими господинями:

— Ми не гонимось за надоями, хоча воно мало би коштувати і більше, але ціну регулюють жіночки, які продають в районному центрі своє молоко, тому при такій низькій ціні якісне органічне молоко користується попитом. Воно і смачне, і жирне.

За словами Івана, в сучасних економічних умовах українцям доводиться заощаджувати кошти, тому не кожен може собі дозволити купити органічну продукцію — навіть коли є бажання і продукція гарної якості.

Керівник підприємства переконаний, що передусім потрібно підвищувати рівень життя середнього споживача, аби саме середній споживач був головним клієнтом, а не окремі заможні люди.

Ринок органічної продукції в Україні, за словами Івана, поки що далекий від стабільності:

— Стабільності в українському органічному ринку ще немає. Тобто ти задоволений, що виростив продукцію, і є покупець, який заплатив суму, на яку ти розраховував, але наступного року такого може не бути, бо власники або закінчили такий бізнес, або перейшли на інший.

Однак чоловік відзначає позитивну тенденцію серед молоді, яка прагне споживати натуральне.

— Часто нашими клієнтами є молоді люди, які знають, що таке «органік» та здоровий спосіб життя. Не дивлячись на те що продукція не дешева, стараються купити для себе й дітям.

На базі підприємства діє навчальне господарство, яке покликане навчати біодинамічним методам господарювання. За словами Івана, подібна практика існує у Вальдорфській школі, де раніше працювала Крістіна. Враховуючи свій попередній досвід і помилки, жінці вдалося налагодити процес так, щоб усе виходило найкращим чином.

Сьогодні на навчання в господарство приїжджають волонтери з Києва та Дніпра, а також учні школи для дітей із особливими потребами. На ознайомчу практику, власним коштом, приїздять також 9–10-класники київської Вальдорфської школи «Софія». Разом із дітьми приїздять столяри та будівельники, які частково власним коштом, а частково — за підтримки швейцарців зводять та ремонтують будівлі.

Лекторами школи є фахівці із Франції, Швейцарії, а ініціаторкою створення навчального господарства стала українка Марина Богданюк — засновниця асоціації «Біодинаміка України». Фахівець із біодинаміки та колишній власник господарства швейцарець Райнар Закс під час навчання розповідає та показує, як виготовляти біодинамічні препарати та правильно закопувати їх у грунт. За словами Івана, навчальний процес ще на стадії розробки, але вже є чимало друзів та прихильників біогосподарювання, які навчилися цьому методу саме тут, в Потуторах:

— Цей курс навчання біодинамічному господарюванню багато для кого став рідним домом.

Джерело: Ukraїner