Майдан вже дає позитивні результати! – тернополянка
Ви знаєте, тут читаю різні думки про те, треба лишатися чи не треба людям в Києві. Я от щойно аж на четвертий день після подій, котрі дивилася з 4 – 5 ранку, відчула, що до мене вернувся апетит. Бо я забувала їсти, читаючи ваші статуси, друзі, і читаючи новини. Інші ж друзі нічого не постять, не кажуть, не пишуть – одні кажуть, що треба поберегти нерви і зайнятись своїми справами і вирубити фб на 2 тижні. Другі – що що це дасть, що це все одно, що журавликів пускати в підтримку Японії.
Але я не згідна: після того, як о 4й ранку я побачила у фб повідомлення від людини, що прямо з Майдану писала: допоможіть! людей б”ють, мобільний зв”язок заблокували, беркут б”є все. що рухається! – і після того, як я побачила відео Мустафи, то у мене вже відбулася стресова адаптація до того, що буде в наступні дні. Я не згідна з тими кпинами про журавликів, бо у мене немає друзів у Японії, бо то не далека Японія, а то тут, у нас, і в Києві та по інших містах світу мої приятелі – ті, з ким нещодавно ти просто базікала собі про несуттєві веселі речі, ті, в кого нещодавно було звичайне життя – і раптом вони на Майдані і довкола них “беркут”. І не можна до того ставитися інакше, як не без хвилювання і співпереживання. І кожен лайк і перепост ( перепост суттєвого матеріалу, не панічних пліток) – то дотик до людини, дотик підтримки, це наш віртуальний живий ланцюг, пам”ятайте про це, люди.
Я тільки вчора вперше вийшла нарешті після кашлів-болячок в центр Тернополя на Майдан. Я не знаю, як люди витримують ДНЯМИ І НОЧАМИ стояти на майданах всієї країни.
І ще хочу вам сказати: окрім великих змін, про котрі писали багато людей (особливо мене вразили останні записи Олекса Манн i Andrew Kulish) я хочу написати про найголовнішу, побутову, здавалося б , зміну:
Люди стали уважними один до одного, особливо це стосується чоловіків. Вони миттєво, по декілька осіб одразу, поступаються місцем у транспорті, відкривають поспішно двері, підіймають за руки людей, котрі упали, спіткнулись. Люди не смітять, усюди чисто ( або вчасно прибирають?) Люди не плюються, не харкають, ходять по пішохідних переходах, автівки їх терпляче пропускають. Люди не штовхаються в чергах за безкоштовною їжею-напоями ( ще влітку як вони товклися за дармовим борщем на всі оці дні Незалежності!).
Населення перетворюється в громадськість.
Можливо, хтось скаже мені, що я бачу те, що мені здається чи чого хочеться.
Можливо, скажуть, що таке саме “олюднення на мить” було і за Помаранчі. Але я бачу, що все одно щось змінилось, з людьми щось сталося. І це дуже важливі зміни.
Друзі, я за вас хвилююся. Тримайтеся.
Коментарі вимкнені.