Микола Березовий і Андрій Дрьомін загинули через жадібних чиновників?

Про невеличку історія про те, як чиновники пострілюють нам в спину, написав Ігор Луценко у  мережі Фейсбук.

До мене дзвонять бійці мого рідного батальйону «Азов». Нагадують – попри втрати, котрі несе підрозділ, до сих пір не вирішено питання з видачею їм підствольних гранатометів.

Коли був бій під Іловайськом, і загинули Микола Березовий та Світляк, ледь не єдиною зброєю, котрою відстрілювалася передова група бійців, були різні версії автомата Калашникова.

До найближчих схованок терористів було метрів 300-400. Загалом, АК – не найкращий варіант для вогневого контакту на таку відстань. А багато ворогів було і на більшій дистанції. Дістати їх було вкрай важко. При цьому у бойовиків були і потужні снайперські гвинтівки, і міномет, і ручні кулемети, і ті ж підствольні гранатомети.

Це, насправді, чудо, що за дві з половиною години такого нерівного бою українці втратили лише двох убитими і одного – пораненим. Могла скласти голови уся група.

Так от, про підствольники. Їх у нас на складах повно. Це проста і популярна зброя, котра не потребує особливих навичок, а для противника – грізна. 

Підствольниками вже оснастили і 12-й територіальний батальйон, мають їх інші добровольчі загони – Донбас, Шахтарськ. 

А от по Азову – до сих пір якісь незрозумілі затягування. 
 На пораду Юрія Бутусова публікую повний список обладнання, котре необхідне Азову у зв”язку з тим, що цей міліцейський підрозділ використовується у загальновійськових операціях.

“Треба не просто ГП-25 просити – це теж слабенько на 400 метрів. Треба АГС-17 – автоматичний станковий гранатомет – штуки 3 як мінімум. Пару ПТРК “Фагот” і “Конкурс”. І хоча б 2 міномета – 82 мм. Ну можна і 120 мм. І треба кілька бронемашин хоча б 3-4 категорії – самі відремонтуємо”.

Відкрито звертаюсь до Головнокомандувача Порошенка – прошу зброю для Азову. Надішлю ще листа, як депутат Київради. Пишу це і відчуваю, як це трагічно і смішно – звертатися про такі питання по таким каналам…

Навіщо на рівному місці викликати презирство, зневагу ненависть до влади серед тих, хто на передовій? Їм і так є кого ненавидіти. 

***

Ця війна – війна з проклятими питаннями.

Як так сталося, що держава провалила забезпечення добровольчих частин зброєю, захищеними транспортними засобами – при тому, що склади вщерть заповнені ремонтопридатною технікою та робочим озброєнням?

Як прізвища тих людей, що стоять між солдатами АТО і цими казковими багатствами? Хто винний у безглуздих смертях?

Не питаю про це Порошенка. Коли головнокомандувач слухає лише генералів, то відповідей на ці питання не почує. Треба слухати і незалежних експертів, треба будувати альтернативні канали поставки інформації Головнокомандуючому. 

Пане Президенте, ми несемо втрати! Це загрожує політичними неприємностями. 

Не використовувати досвід волонтерів – означає нести надто багато втрат без якоїсь користі. Імплементація бойового та тилового досвіду зараз – це десятки і сотні врятованих життів. 

***

Час усім, хто розуміє необхідність коректного, але жорсткого тиску на владу, ради перемоги з мінімальними втратами, подумати про об”єдання зусиль.

Comments are closed.