Як у тернопільських колоніях до нового життя готують

 

«Що повинно каратися, але не карається?
Наш злочин проти злочинців полягає в тому,
що ми ставимося до них як до негідників».
Ніцше

Уявлення пересічного громадянина про тюрму, колонію, де відбувають кримінальне покарання злочинці, часто не відповідає дійсності, спотворене репортажами, сюжетами, які відображають негативні сторони тюремного життя. Звичайно, позитивного у колонії не так уже й багато. Насамперед, позбавлення волі рідними, близькими та ув’язненими сприймається, протиприродно і негативно.
Однак позбавлення волі на державному рівні вже давно перестало сприйматися як суто покарання. В першу чергу ціллю кримінального покарання є повернення людей, які відійшли від законослухняності, до суспільства повноцінними його членами. Пенітенціарна служба використовує для цього різноманітні засоби та методи, залучає до процесу ресоціалізації громадськість, релігійні, державні та недержавні організації, небайдужих до чужого горя громадян.
Проте не менш важливим питанням у виконанні пенітенціаріями своєї суспільної місії є підготовка засуджених до звільнення. Одним із моментів, який суттєво позначається на подальшому житті звільнених на волі є отримання ними паспорта громадянина України.
У Копичинській виправній колонії управління ДПтС України в Тернопільській області (№ 112) проводиться планомірна робота у вирішенні питань оформлення засудженим паспортів. Завдяки співпраці із міністерством внутрішніх справ та міграційною службою України багато проблемних питань вдається вирішити в найкоротші строки. За 7 місяців 2014 року було виготовлено та вручено засудженим 37 паспортів, ще 4 знаходяться на стадії виготовлення.
Засуджені розуміють потребу мати після звільнення з колонії паспорт, тому самостійно звертаються із подібними проханнями. Оскільки наявність паспорта допоможе їм у вирішенні побутових, трудових та інших питань, які постануть перед ними на шляху до повернення в суспільство повноправними громадянами.

Comments are closed.