Микола Павлік із Тернопільщини був заступником міністра Словаччини, а тепер творить колядки

Микола Павлік мешкає у Малих Загайцях одинадцять років. Цей сивочолий чоловік, з добрими очима, у яких проміняться теплі іскринки, до того, як потрапити у село на Шумщині, чимало побачив, пережив і усвідомив на канві своєї життєвої долі. За цей час встиг прижитися серед загайчан, і не просто прожити десятиліття, а залишити після себе добрий слід, хороші справи.

Насамперед, у духовній та мистецькій сферах. Всевишній щедро обдарував його музичним талантом. Пан Микола ще з юних літ вибрав непросту дорогу митця – з своєї малої батьківщини, рідного Мізоча, пішов навчатися у Дубенське культосвітнє училище. Роки юнацтва буйні молодечим завзяттям – пригадує, як з хлопцями-студентами тайкома грали на весіллях, а директор «кулька» грізно попереджав, що коли зловить на «гарячому», то освіті їхній гаплик. І, як грім з ясного неба, на весіллі у Бродах побачили серед весільних гостей свого керівника, який був хрещеним батьком одного з молодят. Та, послухавши гарну гру своїх вихованців, сам взяв трубу і приєднався до них, похваливши за хист і майстерність. Переломний момент у життєписі добродія Миколи настає у 1976 році. Батьки переїздять до Словаччини, адже його тато – словак за національністю. У роки Другої Світової війни приєднався до з’єднання Сидора Ковпака під час знаменитого Карпатського рейду, воював разом з майбутнім президентом Чехословаччини Людвігом Свободою, переходив через перевал Дуклю, після настання миру залишився в Україні, одружився на українці. Разом з батьками та братом переїздить за кордон і Микола. Для цього своїм наказом міністр оборони СРСР Гречко дозволив залишити тримісячну службу у радянській армії – у музичній роті в Архангельську.

У Братиславі пан Микола зробив солідну кар’єру – у міністерстві культури Словацької республіки, у складі Чехословацької федерації. Вплинуло на це знання кількох мов – словацької, польської, англійської, російської – та музична освіта. У міністерстві культури Микола Павлік курував чисельними музичними колективами української діаспори. На пропозицію міністра культури Ярослава Валека став його заступником. Згодом працював у Пряшеві у центральному комітеті культури українських трудящих. Після роз’єднання Чехії та Словаччини з єдиної на дві держави працював у словацькому місті Свідник – переважно з українським населенням, у якому навіть вивіски дублювалися двома мовами.

На зламі тисячоліть його душа навертається до духовності – митрополит Миколай, предстоятель православної церкви Чеських земель та Словаччини, рукоположив його у сан диякона. Згодом, практично на відмінно закінчив навчання в Луцькій семінарії, керував мішаними церковними хорами у сусідській дружній слов’янській країні, здійснював обробки творів композиторів Чайковського, Бортнянського для церковного співу чотириголоссям. Неодноразово брав участь у фестивалях духовної музики, зокрема, хороші спомини залишилися від перебування в Польщі, в Гайнівці біля Белостоку, а в Грабарці, на горі біля жіночого монастиря разом, з хором поставили хрест. У 2009 році закінчився тривалий, 33-річний словацький період в його літописі. На запрошення тогочасного ігумена Загаєцького монастиря переїздить в Україну, на Шумщину. Фактично виконує обов’язки регента, працює також зі світським фольклорним колективом – переважно, сільської інтелігенції, для якого теж займався обробками музичних творів.

Серед здобутків – перемога у 2012 році на обласному конкурсі «Тернопільські обереги». На вагому премію за цей успіх придбали апаратуру для Загаєцького будинку культури. Микола Павлік – автор слів та музики пісні, присвяченій пам’яті Героя україно-російської війни Романа Мусія – уродженця Загаєць. У дні перед Різдвом Христовим добродій Микола весь у творчому процесі обробки колядок для церковного чоловічого хору на чотири голоси, сам має милозвучний голос.

Джерело: ШумськINFO