Де найкраще рибалити і засмагати в Україні

Ростислав ПОЛІВЧАК, 38 років, ведучий телепрограми про рибалку на Івано-Франківському телебаченні, рибак-спортсмен:

– Рибальський туризм в Україні лише з’являється. Турагентства західних областей не запропонують вам чіткої програми такого відпочинку. Люди організовують його самі, користуються садибами “зеленого туризму”.

Я люблю “дику” риболовлю – на природних водоймах, ріках і водосховищах, подалі від людських помешкань. Склав свій “хіт-парад” місць рибальського відпочинку.

1. Дністер, Дністровське водосховище

Туристичної інфраструктури нема. Під’їзні шляхи, в кращому випадку – підсипані гравієм ґрунтовки. З’являються садиби “зеленого туризму” – переобладнані на міні-готелі сільські хати. Номер у них коштує 100-150 гривень. У дорожчих такі гроші беруть із людини.

На гачок часто потрапляють головень, рибець, підуства, сазан, плітка, марена, а також сом, окунь і судак.

Класична риболовля на Дністровському водосховищі – з човна на бортові вудки. Основна риба – лящ

Від Хотина річка уповільнюється, стає ширшою, місцями до 2 кілометрів. Глибина сягає 40 метрів. Це – початок Дністровського водосховища, яке підперте греблями ГЕС у Новодністровську. На його берегах – багато садиб і баз, ціни тут помірні. Популярні місця риболовлі – села Бернове та Грушівці на Буковині, та Стара Ушиця й Бакота на Хмельниччині.

Класична риболовля на Дністровському водосховищі – з човна на бортові вудки. Основна риба – лящ. Добре ловиться окунь і судак на блешні та живця. Точно упіймаєте рибця, карася, клює короп.

2. Шацькі озера

Озера Світязь, Пісочне та інші на Волині – прекрасне місце для відпочинку. Але риболовля там нелегка. Вода чиста й мілка, треба далеко відпливати човном, щоб знайти глибини. Ловиться переважно плітка, карась, лящ. Часто клює короп, щука, окунь, канальний сомик і звичайний сом.

Упіймати тамтешню екзотику – вугра – неможливо. Місцеві ловлять його на браконьєрські снасті або вистрілюють підводні мисливці.

Інфраструктура розвинута: є бази відпочинку, садиби, прокат човнів. Єдиний недолік місця влітку – хмари комарів.

3. Хрінниківське водосховище

У басейні річки Стир, розташоване на межі Львівської, Рівненської та Волинської областей. Територіально належить Демидівському району Рівненщини. Площа водосховища – 2500 гектарів, глибина – від 3 до 7 метрів.

Ловиться окунець, плітка, карась, короп, трапляється сом. Водойма славилася щуками, трофеї сягали 10 кілограмів. Останнім часом через браконьєрів риби поменшало.

На берегах – соснові ліси, вода – чиста. Є бази відпочинку, ціни в них помірні. Недавно клуб підводних мисливців “Рівненська Случ” зарибнив за власний рахунок водойму карасем і коропом.

4. Касперівське водосховище

Розміщене на ріці Серет у Заліщицькому районі Тернопільщини. Водойма – у глибокому каньйоні. У ньому утворився природній заповідник зі специфічним теплим і вологим мікрокліматом. Береги поросли сосновим та мішаним лісом. Вода чиста й глибока – до 10 метрів.

Можна впіймати плітку, підлящика, окунця, якщо пощастить – ляща, коропа, карася. Іноді ловлять судака. Уклейка – невелика, але смачна рибка – тут виростає майже до 200 грамів. Ходять чутки про крупних щук і сомів.

 

23-річна львів’янка Ірина Зджанська торік вісім днів відпочивала на Шацьких озерах

– Їздили наприкінці липня з хлопцем та рідною сестрою. Відпочивали “дикунами”. Зібралися за півдня: взяли намет, спальники, килимки. Із продуктів – гречку, макарони, м’ясо на шашлики, консерви. Квиток на маршрутку в один бік коштував 40 гривень.

Жили в наметовому містечку біля озера Світязь. Платили по 10 гривень за день. Його охороняють, але цінні речі завжди брали із собою. Хоча з намету нічого не зникло.

Намети охороняють, але цінні речі завжди брали із собою

Там є питна вода, можна речі випрати. Обідали за столами біля наметів. До них підведена електрика, можна музику слухати, телефон зарядити. Туалети – поряд.

Готували на вогні. Спочатку думали збирати дрова в лісі. Але він вичищений від гілляк. Тому купували в’язки букових дров. Вистачило двох по 20 гривень.

Вода в озері й пляж надзвичайно чисті. За 15 метрів від берега – буйки. Там нібито починається “велика глибина”. Дуже тішив дядько, який кричав у гучномовець, щоб люди за них не запливали. Окрім попереджень, розказував анекдоти. Дуже смішні, особливо про політику.

Вечорами турбази влаштовували дискотеки, але ми туди не ходили. Збиралися компанією біля вогнища й співали під гітару. Комарі докучали, тому потрібен засіб від них.

Як бракувало продуктів, пливли по них на інший берег озера. За “двадцятку” орендували човен.

На трьох витратили трохи більше як 600 гривень.

31-річний Олег Тимків торік тричі сплавлявся по Дністру. Працює програмістом, викладає в Івано-Франківському університеті імені Стефаника.

– Перший раз ішли двома катамаранами, по шестеро в кожному. Восьмеро хлопців, три дівчини та інструктор Віталій. Катамарани орендували в нього. За два дні подорожі брав із людини по 500 гривень.

За півгодини з Івано-Франківська доїхали автобусом до міста Галич. Прослухали інструктаж, вийшли на воду. Налягли на весла, аж упріли. Зняли одяг, думали – засмагнемо. Більшість у перший день згоріли. Ввечері купили в селі квасного молока. Обтиралися, жар зняло.

Перший привал зробили опівдні на острові біля села Маріямпіль. Сходили в сусідню Стінку. Подивилися на 500-річний печерний храм.

Увечері розвели вогонь під двома казанами. В одному кашу варили. В інший до окропу вкинули всі трави, які знайшли поблизу – м’яту, чебрець. Вийшов дуже запашний чай.

Зранку сплав продовжили до села Долина в Тлумацькому районі. Дністер тут повільний, воду несе зі швидкістю 6 кілометрів на годину. Зупинялися коло водоспадів і гротів біля сіл Стигла, Монастирок. Подорож закінчили в Домині. Звідти повернулися автобусом до Івано-Франківська.

Із собою брали гречку й кукурудзяну муку – разом 4 кілограми. Ці каші швидко готувати, вони наваристі й ситні. Кожен мав по буханці хліба, банці тушонки. Плитка чорного шоколаду – обов’язково. Виручає, як у животі бурчить.

 

Де краще позасмагати

Піщані пляжі в селі Міжводне Чорноморського району, Крим. Екологічно чиста частина Тарханкутського півострову, без автотрас поруч. У селі є озера, бухти. Різких перепадів температури протягом доби не буває. За кількістю сонячного тепла місцевість перевершує Ялту й Сочі.

Пляж у селі Громове, Чорноморський район на півдні Криму. Море прозоре, вхід до води пологий, ідеальний для дітей. Піщане дно плавно поглиблюється протягом кількох метрів.

Мертва бухта, стара назва – Єнішари, у Коктебельській затоці в Криму. Її вподобали нудисти. Бухту назвали Мертвою через білий, наче в пустелі, пісок і відсутність зелені. Навіть у шторм море в цьому місці спокійне.

Де краще пожити в сільській хаті

Садиба зеленого туризму “Олеся” – селище Міжгір’я Міжгірського району на Закарпатті. Господарі організовують подорожі в гори й на полонини. Проводять гостей звіриними стежками. Під час прогулянок можна зустріти диких кіз, оленів, лисиць, кабанів. Допоможуть навчитися збирати лікарські трави, готувати трав’яні чаї та відвари.

Садиба “Під вербами” в селі Чорногузи Вижницького району Чернівецької області. Можна рибалити, спостерігати за нутріями. Для них серед ставу господарі звели будиночок.

Дачний котедж “Краса Карпат” у селищі Дубове Тячівського району на Закарпатті. Побудований зі смереки в гуцульському стилі. Розташований на горі, за 200 м над селищем. Господарі познайомлять із місцевими традиціями, проведуть на грибні й ягідні місця. Покажуть, як доїти овець, варити бринзу, навчать танцювати коломийку.

Садиба Неллі Орлової в селі Наукове Бахчисарайського району, Крим. Збудована в сосновому лісі, на висоті 600 м над рівнем моря. У селищі живуть астрономи, працює Кримська обсерваторія. Господиня пропонує національні кримсько-татарські страви, екскурсії Чатир-Дагом, спостереження за птахами.

“Ранчо дядюшки Бо” в селі Нерубайське – відпочинок у стилі кантрі на березі Хаджибейського лиману, за 4 км від Одеси та 10 км від Чорного моря. Можна прогулятися верхи, вирушити з власниками ранчо до катакомб, продегустувати домашнє вино.

Садиба в селі Люб’язь Любешівського району на Волині, за 150 км від Луцька. Поряд є озеро Люб’язь, річка Прип’ять, дрімучі ліси. Господарі тримають корову, порося, пасіку. Господиня навчить готувати, пекти хліб, вишивати.

 
Михайло СТЕЛЬМАХ, Газета по-Українськи

Коментарі вимкнені.