Ще вчора була в Тернополі лікарня №3, а завтра…

Ви вірите, що цей медичний заклад закриють? Я особисто не хочу вірити. Знаю цю лікарню. Палати за комфортністю не зрівняються із жодним медичним закладом Тернополя. Та й в області мало хто такими умовами може похвалитися. В кожній палаті душ і туалет. Нема нагромадження ліжок. Чистота. Тиша. Кожен хворий скаже, що це значить — тиша і спокій. То дуже важливий аспект у загальному ланцюжку лікувального процесу.

Можна говорити про нове обладнання, високу фаховість спеціалістів. Хірургічне відділення має добру славу за межами області. До речі, сюди приїжджають з інших міст на пластичну операцію. Де ще є пластичні хірурги в місті? Нема.

І от питання: закриють лікарню? Вірити в таке безглуздя?

Передо мною звернення мешканців мікрорайону «Дружба» до голови міста пана Надала. Криком кричать 250 підписантів.

Вони хочуть вірити у здоровий глузд.

Та ви собі як хочете: вірте — не вірте. А в мера своя позиція: так буде краще для людей. Розумієте, коли закриють хірургію, реанімацію, ортопедію — то це во ім’я блага пацієнтів. І мер не приховує, що ці блага створюватиме якийсь інвестор зі своїм капіталом. Лікарнею заволодіє приватник. А де приватна власність, там, звісно, для пенсіонерів тільки рай.

Лікарі здогадуються, звідки тягнеться ниточка до такого раю. З Києва. Від одного вельможі від медицини. Йому, вибачте, начхати на тих пенсіонерів, інвалідів та інших, хто за межею бідності. Їм, бачте, буде краще, коли лікарню реорганізують у реабілітаційний заклад.

Адресу «революційного» перетворення вибрано не випадково. Тут все готове до перетворення: і добре обладнані корпуси, і навіть лісопаркова зона. Особливо чарівний куточок. Сюди у свій час можна прийти із сокирою і бензопилою, аби розширити володіння. Грошовитого вельможу ніщо не зупинить. Особливо тоді, коли йому довірливо заглядає в очі місцева влада.

Тоді ніщо не зупинить — це навіть наївному п’ятикласнику зрозуміло. Зупинити треба сьогодні. Але головний лікар навіть пальцем не сміє поворухнути супроти наступу капіталу на здоров’я людей.

Ну, добре: не можна людину примусити перейнятися болем сьогоднішніх «своїх» пацієнтів. Може, так йому вигідно. Може, він спить і бачить грізний погляд мера міста. Але… але чому шановний керівник не хоче впритул почути крику своїх колег? Тих, які стали на його захист у критичний момент? Тих, які сьогодні крок за кроком піднімають імідж медичного закладу? І питання стоїть конкретне: куди їм подітися?

На це конкретне запитання пан Надал відповідає неконкретно: ніхто з лікарів не втратить роботу. Навряд чи керівник лікарні вірить у такий прогноз. Може, вірить хтось інший? Хай би через газету той «інший» подав свій голос і назвав адресу, де залюбки приймуть на роботу звільнених медичних фахівців.

А крім лікарів, є ще медичні сестри, санітарки, інша категорія працівників. Куди їм податися?

Сьогодні це ще плани. Хай навіть рішучі. Але ще немає самого безглуздя. Може, тих 250 підписантів (а до них, я певен, ще приєднаються і жителі Кутківців) зупинять міську владу від останнього безглуздого кроку.

Бо завтра… Уявляєте собі, що буде завтра, коли жителі з Дружби захочуть поправити своє здоров’я у лікарні №2? (А саме така перспектива передбачена планом реформування). Уявляєте?

Я розмовляв з багатьма лікарями другої лікарні. Вони собі такий наплив пацієнтів уявляють із жахом. Там сьогодні уже тісно. Там сьогодні величезні черги.

Може, ще не пізно. І поки не пізно, хай би пан Надал ще сьогодні подивився на ці черги.

А щодо реабілітаційного закладу… Хай буде так. Кличте інвестора з грішми. Виділіть йому клапоть землі. Хай зводить корпуси і завозить найновіше обладнання. Люди, гадаю, це достойно оцінять. І передаватимуть з покоління в покоління: от був колись у нас мер!..

Б. БЕРЕЗОВИК

Працюватиме все. І навіть більше

Минулої п’ятниці питання реформування системи охорони здоров’я Тернополя винесли на громадські слухання. В актовій залі міської лікарні №3 зібралися керівники медичних закладів міста, представники громадськості, профспілок працівників охорони здоров’я, влади. Мешканці мікрорайонів «Дружба», «Кутківці», «Пронятин», яких обслуговує третя лікарня, одноголосно виступили проти її закриття чи реорганізації.

Схоже, невдоволення людей планами влади й готовність до рішучого опору її ймовірним діям виявилися достатніми аргументами для того, аби врятувати лікарню, що на Волинській, 40. Принаймні тепер уже не йдеться про ліквідацію хірургічного, ортопедичного, реанімаційного чи інших відділень. Поліклініка теж надалі прийматиме пацієнтів.

Хоча плани щодо створення на базі цього лікувального закладу лікарні реабілітації та відновного лікування залишаються. Профіль лікарні буде змінено на реабілітаційний, в результаті чого в Тернополі буде реалізовано європейську модель надання медичних послуг. Крім того, влада шукатиме шляхи покращення матеріально-технічної бази цього лікувального закладу, зокрема за рахунок залучення інвестицій.

Віра КАСІЯН

Газета «Вільне життя плюс»

-1 thoughts on “Ще вчора була в Тернополі лікарня №3, а завтра…

  • 15:25 | 24.02.2011 о 15:25
    Permalink

    та ніхто й не збирався закривати лікарню! люди наші такі, шо не дочують, то додумають.
    Нині їхала в маршрутці і десь зо 5 пенсіонерів говорили про те, що їхню лікарню закривають і там буде реабілітаційний центр для багатих наркоманів.
    Нє, ну не дурниці?

Коментарі вимкнені.