Тернопільщина: межа «Свободи»

Орієнтир з таким написом міг би стояти при в’їзді в область…

Першу перемогу на Тернопільщині ВО «Свобода» здобула два роки тому на позачергових виборах до обласної ради, заручившись підтримкою не лише симпатиків цієї політичної сили, а переважно – протестним електоратом розчарованих «помаранчевих». Як невдовзі з’ясувалося, місцевих лідерів партія не виплекала, голову облради – Олексія Кайду – перевели зі Львова, де він трудився депутатом.

До обласної ради за нової каденції додалась Тернопільська міськрада – вперше за часів незалежності України одна політична партія отримала повну владу у мерії. З представників цієї політичної сили сформована депутатська більшість, один з людей Тягнибока – колишній податківець Сергій Надал – залишив позаду 15 інших кандидатів і став міським головою. «Бачимо Надала – розуміємо «Свобода», чуємо «Свобода» – розуміємо «Надал», – приблизно такою була агітація нового мера, зорієнтована на патріотично налаштованих тернополян. Перемогти «допомогла» попередня «помаранчева» влада, яка не виправдала довіри людей. Підтвердженням цьому стала чи не найнижча за останні роки явка виборців у Тернополі – 52 відсотки.

Зараз для «Свободи» вкрай принципово набути статусу альтернативної нинішній владній еліті сили, котра здатна подолати 3-відсотковий бар’єр на майбутніх парламентських виборах. Тож представники Тягнибока активно висловлюють свої політичні вподобання, нагадуючи мешканцям і без того патріотичної області про «національну боротьбу, українських героїв і проросійський режим Президента».

Що ж, кадри вирішують все, тому саме час проаналізувати, що діється у «СВОБОДному» тернопільському політикумі.

Ефемерна більшість

Депутатів Тернопільської облради на виборах 31 жовтня 2010 року не переобирали. Адже згідно рішення Конституційний Суд визнав неконституційними пункти 2, 3 і 4 «Заключних положень» проекту Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо термінів повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів)» № 4177 від 3 березня 2010 року. Тобто, з проекту закону за рішенням КС забрали пункти про те, що ті ради, які позачергово обиралися з березня 2006 до березень 2011, мають обиратися знову на чергових виборах.

Тож нагадаємо результати позачергових виборів до Тернопільської облради у 2009 році. Тоді «Свобода» здобула 50 мандатів. Несподіванкою став другий результат непопулярного на державному рівні «Єдиного центру», який отримав 20 депутатських місць. Але якщо згадати, що виборчий список очолив тодішній голова Тернопільської облдержадміністрації – Юрій Чижмарь, то високий рейтинг партії – не такий уже й сюрприз. Здивував показник Партії регіонів. Прихильники Януковича отримали 14 мандатів – це найвище досягнення цієї партії у Галичині за всю її історію. Втім, опоненти звинувачували «біло-блакитних» у фальсифікаціях і підкупі виборців, однак правоохоронці розповідали, що жодних фактів таких дій регіоналів чи інших партій встановлено не було.

Водночас вибори підтвердили подальшу втрату уваги мешканців краю до бренду «Наша Україна» – в облраді у них лише 8 депутатів. Партія, очолювана Віктором Ющенком, поступилася не лише «Єдиному центру», а й УНП – їй вдалося отримати 11 мандатів. Буквально «втиснувся» до ешелону влади Блок Литвина, провівши в облраду 5 депутатів.

Справжньою поразкою вибори стали для соратників Юлії Тимошенко. Усі 12 представників від БЮТу назвали їх незаконними і відмовилися брати мандати. Майже 7 відсотків мешканців області проголосували проти всіх партій і блоків.

Перші «тушки» в облраді з’явилися торік – у вересні до регіоналів «переметнулися» 12 «ЄЦиків», у повному складі – Блок Литвина і один депутат від «Нашої України», які стали членами міжфракційної групи «Стабільність і реформи». Попри наявність в обласній раді півсотні депутатів, «Свободі» недовго залишалося насолоджувалась повнотою влади.

Ситуація змінилася після виборів 2010 року до місцевих рад – представники Тягнибока втратили в облраді 14 «багнетів», оскільки вони перейшли у ради інших рівнів. Обласна територіальна виборча комісія досі не ввела нових обранців до сесійної зали. Щоправда, не вдається поповнити свої ряди й іншим фракціям – трьох депутатів не вистачає у «Єдиному центрі», по-одному – в УНП і Партії регіонів. Тож тепер без «біло-блакитних» та їхніх прихильників з Блоку Литвина та «Єдиного центру» жодне рішення у раді пройти не може. Облрада вже провалила кілька патріотичних звернень – наприклад, протест щодо скасування указу про присвоєння Бандері звання Героя України.

Олексій Кайда зволікання ТВК пов’язує з її підконтрольністю регіоналам і заявляє, що не скликатиме сесії, поки не відновлять попередній розподіл сил. На його думку, деякі представники провладної партії намагаються використовувати цю ситуацію, щоб шантажувати голову облради. Кайда запевняє, що «переговорів не веде і вести не має наміру». Як розвинуться події у разі відсутності домовленості – покаже час.

Партія сказала – треба…

У міській раді Тернополя у «Свободи» – 31 із 60 депутатських місць (11 – за списком, 20 – за «мажоритаркою»). У регіоналів 11 мандатів, хоча на тлі розафішованого успіху на виборах в області результати партії влади вже не вражають. Символічно, що «помаранчеві» «Наша Україна» і «Батьківщина» разом узяті не дотягнули до «біло-блакитних», здобувши відповідно 5 і 2 депутати. Інші партії розподілилися у міськраді так: «Фронт змін» – 3 мандати, «За Україну», Українська партія та УНП – по 2 мандати, «Громадянська позиція» і «Партія захисту дітей війни» – по 1 мандату. Загалом депутатський корпус оновився на 80%. З обранців попередньої каденції залишилося 11. Що цікаво, лише троє вибороли це право на мажоритарних округах.

Отже, прихильники Тягнибока одержали головний приз кампанії – можливість одноосібно сформувати більшість у міській раді і контролювати не лише раду, а й визначати політичне і соціально-економічне життя в обласному центрі. За таких умов вони одразу не були налаштовані прислухатися до основних опонентів – Партії регіонів, яка після виборів до останнього вела боротьбу на дільницях, де була хоч найменша можливість перемогти чи привід для перерахунку голосів. Свободівці вже тоді звинуватили ТВК, серед представників якої справді домінували «біло-блакитні», у фальсифікаціях і взяли в облогу, внаслідок чого дві жінки у важкому стані опинилися в лікарні. Тепер, після всіх виборчих баталій, «Свобода» бере реванш.

Хто у домі господар, нова влада продемонструвала вже під час першого сесійного засідання. Регіонали не підтримали на посаду секретаря ради кандидатуру Ігоря Турського, який очолював виборчий штаб Сергія Надала, тож голосування провели без них. Приблизно у такий же спосіб затверджували заступників та виконавчий комітет, де жодна з посад не дісталася представникам Партії регіонів.

Склад виконкому, пояснив Надал, формували винятково за професійним принципом. «Раз ми беремо на себе відповідальність за справи в місті, отже, ми ставимо своїх людей на кожній ділянці і долучаємо ті сили, котрі готові з нами цю відповідальність розділяти», – сказав міський голова.

Водночас питання щодо наявності досвіду та достатньої кваліфікації виникає до заступників міського голови, а заодно і членів виконавчого комітету, яким зараз 28 (Вікторія Остапчук – фінансовий напрямок) та 26 років (Володимир Камінський – економічний напрямок). Ще одного члена виконкому – радника Владислава Стемковського – новообраний міський голова знайшов аж у Луцьку. Щоправда, він працюватиме на громадських засадах. З іншого боку, це вже стає такою собі «візитною карткою» прихильників Тягнибока на Тернопільщині, коли у владу запрошують мешканців інших міст.

Разом з тим, наявні у «Свободи» мандати хоча й забезпечують більшість, однак зовсім не гарантують її стійкість у подальшому. Як часто це буває, хтось отримає посаду, хтось невчасно захворіє, хтось просто не прийде – і голосів для необхідного рішення може забракнути. Тож шукати «точок дотику» з представниками інших сил усе ж доведеться. Окрім того, подейкують, що всередині самої партії вже є кілька течій. Виборча компанія «Свободи» вартувала значних коштів, і «спонсори», вочевидь, захочуть повернути «вкладення» з процентами. Якщо новий міський голова Тернополя відстоюватиме інтереси громади, під крилом регіоналів можуть зорганізуватися в більшість невдоволені «тушки». З іншого боку, Надал вже продемонстрував, що не остерігається непопулярних рішень, пообіцявши перевізникам підвищити ціни на проїзд у громадському транспорті. Також з дня на день очікують підвищення у Тернополі тарифів на тепло і воду…

До речі, про гроші… Склад Тернопільської міської ради далеко не бідний. Серед найпотужніших представників бізнесу варто відзначити двох будівельників – «нашоукраїнця» Василя Лила (ТОВ «Тернопільбуд») та єдиного представника Партії захисту дітей війни Віталія Смакоуза (ТІЗ «Добробуд»), а також депутата від Української партії Михайла Ратушняка (ТОВ «АНТ»), виробника морозива – регіонала Мирослава Білика (ВАТ «Галичина»), свободівців – кондитера Олега Напору (ВАТ «Тера») та власника снекової компанії Костянтина Маціпуру («Захід ТМ»), власника мережі магазинів – представника «Громадянської позиції» Петра Ландяка (ТОВ «Універсам Текстерно»), нашоукраїнця Петра Мандзія (ТОВ «Овочторг»). Бідним не назвеш і екс-мера Тернополя Романа Заставного («За Україну»).

Ще один небуденний факт – у політику тернополяни йдуть сім’ями. Гідно представлена двома родинами Партія регіонів – народний депутат, голова регіонального відділення партії Орест Муц делегував у кандидати сина, невістку та швагра, а екс-голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк – сина. Окрім того, під час виборчих перегонів у пресі з’явилася інформація, що Сергій Надал та екс-мер Роман Заставний – куми. Факту родичання вони не спростували, але критикувати одне одного продовжують досі.

Олеся Юркевич, ЗІК